Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Валя, я тобою по - справжньому захоплююся. - веселий жіночий голос розлетівся по усій кімнаті. Я одразу ж притихла і зацікавлено прислухалася. - Вмієш же ти крутити хлопцям голови. 

- Я просто створена для цього. - високо мірний голос своєї одногрупниці Валентини я впізнала одразу. - Бідний Даня закоханий у мене по самі вуха, а я  навіть не знаю, як його відшити. Ну красивий він, тут не поспориш, але ж хіба це головне? 

- Ти хочеш розбити йому серце? - абсолютно байдуже запитав третій жіночий голос. 

- Доведеться. - хмикнула Валя. - Потрібно шукати більш вигідного для себе хлопця. От Ілля підійшов би мені на всі сто відсотків. Красивий, багатий і доволі милий. Хоча занадто добренький, не люблю таких.  

- Але Ілля не звертає на тебе уваги. - заявила одна з дівчат. - Як ти збираєшся його добиватися? 

- Він просто занадто сильно дорожить відносинами з Данею. От коли ми з ним розійдемось не залишиться жодних перешкод,  щоб ми з Іллею не були разом. 

- Ти ж говорила, що Ілля бігає за твоєю одногрупницею. Хіба вона не проблема? - на смішливо запитала одна з дівчат. 

- Ти що таке говориш, ідіотка? – сердито випалила Валя. - Де я, а де ця дівка сільська. Ловите різницю? 

На декілька секунд усе стихло і я уявила, як подружки блондинки кивають головами в знак згоди. Почуте мене сильно здивувало і навіть трохи розізлило. Хто б міг подумати, що знайомство з Іллею приведе то таких проблем. 

- Отже так. – продовжила говорити Валя. - В п’ятницю відбудеться вечірка в клубі для усіх першокурсників.  Саме там я хочу розірвати усі відносини з Данькою і відправитися у вільне плавання.  

Саме в цей момент продзвенів дзвінок на лекцію і дівчата почали швиденько збиратися. Вже за кілька секунд двері гримнули і я спокійно вийшла з кабінки. Підійшовши до дзеркала я розгублено розглядала своє довге волосся і доволі красиве обличчя. В принципі якби я захотіла, то змогла б дати фору тій самій Валентині. Те, що у неї були гроші не робили її особливою. Навпаки, після почутого вона остаточно впала в моїх очах. 

Коли я зайшла в аудиторію, то одразу знайшла поглядом ту саму Валентину. Дівчина сиділа за партою в компанії своїх подруг і весело щось розповідала. Присівши поряд з Євою я витягнула усе необхідне для лекції і важко зітхнула. Чомусь почуте лягло на мою душу важким тягарем. Наче б то Даня мені не друг, але мені було по - людськи його шкода. Ніхто не заслуговував бути покинутим після того як відкрив своє серце.  

- Ти сьогодні надто розсіяна. Щось сталося? - запитала Єва коли ми прямували в аудиторію, де мала відбутися наступна лекція. 

- Сталося. - зітхнула і оглянилася навколо, чи не підслуховує нас хтось.  Розповівши Єві про свої ранкові пригоди я сподівалася, що подруга дасть мені хоча б якусь пораду. Дівчина серйозно мене вислухала і вже в аудиторії хмуро поглянула в бік Валі. 

- Одразу видно, що ця сука полює за товстими гаманцями. - заявила Єва. - А Даня цей повний придурок, якщо закохався в неї. Мені його зовсім не шкода. 

- Можливо варто попередити його про те, що Валя хоче розірвати стосунки? - така ідея з’явилася у мене одразу, як тільки я почула розмову дівчат в туалеті. Але страх зробити помилку змушував мене пригальмувати.  

- Ти з глузду з’їхала? Забула,  як цей Даниїл тебе ображав? - вигукнула сердито Єва. - Не варто втручатися в відносини цих двох, нехай самі розбираються. А ти краще зверни увагу на Іллю. В одному з Валькою я можу погодитися - він класний хлопець і схоже запав на тебе.  

- Але він мені не подобається. - щиро відповіла. - Я погодилася бути його подругою, але на більше він не розраховує. Не хочу мучити його і себе. 

- Це твоє право. - повела плечиком Єва. - Головне тримайся подані від  Даниїла. Не хочу щоб потім і тобі було боляче. 

Слова подруги змусили мене замислитися над власними діями. Якщо спочатку я згорала від бажання розповісти йому усе, що почула, то поговоривши з Євою зрозуміла -  він мені не повірить. 

Коли я поверталася додому після пар, біля гуртожитку знову побачила Іллю. Ми не зустрічалися сьогодні в універі і я зрозуміла, що його не було на  парах.  

- Привіт! - я підійшла ближче і хлопець одразу вручив мені букет красивих рожевих троянд. -  Такими темпами у моїй кімнаті скоро не залишиться місця. Ми ж домовилися, що будемо просто друзями. 

- Хіба я не можу подарувати квіти своїй подрузі? - широко усміхнувся Ілля і несподівано взяв мою руку в свою. - Ти сильно поспішаєш? Я хотів би прогулятися з тобою. 

- Та ні.. -  було доволі дивно відчувати теплу руку хлопця в своїй, але нічого подібного, як з торканнями Дані я не відчувала. Ніяких іскор і серце не забилося частіше. - Можна прогулятися. 

- Ти збираєшся відвідати вечірку для першокурсників цієї п’ятниці? - запитав Ілля коли ми йшли парком біля університету. Було доволі ніяково ловити на собі зацікавлені погляди інших студентів, яких тут було доволі багато.  Я притискала до себе букет однією рукою, а інша так і залишалася в обіймах хлопця. 

- Не знаю. Ще не думала над цим. - повела плечиком і кивнула на вільну лавку в тіні дерев. - А що? 

- Я хотів би тебе запросити. - прямо заявив Ілля і знову мило усміхнувся. 

- Послухай, я не хочу давати тобі надію. – вирішила одразу усе роз’яснити. - Мені подобається інший хлопець, і я не хочу робити тобі боляче. 

- І чому ж ти не з цим хлопцем? - усмішка миттєво зникла з обличчя Іллі і я відчула себе поганою людиною.  

- У нього є інша, яка його до речі не любить. - тихо відповіла. - Вона хоче з тобою зустрічатися щоб отримати твої гроші. 

Сама не знаю навіщо ляпнула про це, але назад слова уже не повернути. Ілля здивовано витріщився на мене, а тоді голосно розсміявся. Спочатку мені стало доволі дивно. Ніколи не бачила хлопців у такому стан і - сміється і зупинитися не може. 

- Отже,.. тобі подобається Даня? - від сміявшись запитав Ілля, а я розгублено завмерла.