Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Дякую. - я розгублено прийняла букет і не втримавшись одразу зарилася носом у цю красу. - Але не треба було.. 

- Я хотів вибачитися за слова Даниїла. Інколи його реально заносить. - одразу продовжив Ілля. - Я хочу щоб ти знала, що насправді він не  поганий хлопець і ми дружимо уже багато років. Просто зараз у нього дуже важкий період і тому він трохи нервовий.  

- Все гаразд. Думаю, що ми з ним більше не будемо бачитися. Так буде краще для нас обох. - відповіла і відчула, як занило серце від власних слів. 

Ну чому я не змогла закохатися в Іллю? Цей хлопець дійсно дуже хороший і я йому схоже сподобалася. Ні, треба було побачити злого Даню і закохатися в нього по самі вуха. Хоча.. зі мною подібне відбувалося вперше і я не розуміла, чи кохання це, а може просто ідіотське захоплення тим, хто мене навіть дівчиною не вважає.  

- А як щодо мене? Ми.. можемо.. дружити?  одразу ж зацікавився Ілля.  

- Звичайно можемо. - швидко відповіла. - Ти хороший хлопець, і я буду рада мати такого друга.  

- Це тішить. - усміхнувся Ілля і несподівано наблизився занадто близько. Студенти, що проходили поряд зацікавлено нас розглядали, а я не могла зрозуміти, що ж задумав цей хлопець. Поки я розгублено витріщалася на нього, Ілля нагнувся і ледь чутно поцілував мене в щоку. - До зустрічі, подруго! 

Він швидко побіг сходами вниз, а я розгублено витріщалася йому вслід. І хоч цей поцілунок був доволі милим і дружнім, я не могла спокійно на нього реагувати. Чудово ж бачила, що  Ілля розраховував на щось більше, а я не могла це « щось » йому дати. Принаймні до того часу поки не викину з голови нав’язливі думки про Даниїла. 

В кімнаті мене очікували усі сусідки і не встигнула я порогу переступити, як вони накинулися на мене з запитаннями. Виявилося, що вони теж бачили мене в компанії Іллі і тепер хотіли знати, як так вийшло, що мені дарує квіти один з доволі багатих студентів нашого навчального закладу.  

Розповівши, як познайомилася з   цим хлопцем, дівчата мені повідали трохи інформації про самого Іллю. Виявилося, що його батько відомий ресторатор і Ілля його єдиний син. Красень, багатий і дуже - дуже милий.  Ось така характеристика прилетіла від сусідок по кімнаті. 

Скориставшись нагодою я вирішила ще й про Даниїла розпитати і в результаті дізналася таке, чого точно не очікувала. Виявилося, що Даня зовсім не багатий, як його друг.  Минулого року батьки хлопця розбилися в автокатастрофі і тепер він залишився абсолютно сам. Я навіть не думала про те, звідки мої сусідки усе це знають, але зараз я просто не могла себе змусити ненавидіти цього хлопця. 

Навіть Ілля говорив, що у Дані серйозні проблеми, але я навіть подумати не могла, що усе настільки страшно. Звісно, смерть близьких людей не пояснювала його погане відношення саме до мене, але як би я не старалася та  ображатися на цього хлопця більше не могла. 

Прокинувшись наступного ранку я все ще не могла викинути з голови ті факти, що відкрилися мені учора. По дорозі в універ навіть думала над тим, що варто було б вибачитися перед Данею за те, що облила його чаєм. Та з іншого боку я розуміла, що він це заслужив. Тому цю ідею відкинула одразу.  

Перед парою я вирішила сходити в туалет і як тільки зачинилася в кабінці, почула, що не сама в приміщені. Дзвінкий цокіт підборів розносився по кімнаті і спочатку я не звернула на це жодної уваги.  Та коли почула веселий голос Валентини, довелося затамувати подих. Я не збиралася підслуховувати, просто ситуація склалася таким чином, що я почула дещо дійсно важливе.