Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Даня, дивись кого я зустрів! - весело заявив Ілля підводячи нас до потрібного столика.  

Я відчувала як від хвилювання тремтіли руки і хотілося як найшвидше тікати звідси не оглядаючись. Даниїл невдоволено відірвався від своєї подружки і оглянув нас з Євою абсолютно байдужим поглядом.  

- Присідайте, дівчата. Що вам замовити? - Ілля абсолютно не розгубився в даній ситуації і навіть галантно відставив для мене стілець.  

Довелося сідати і сподіватися, що ця зустріч не триватиме довго. Єва взагалі широко усміхалася і я навіть в деякій мірі їй заздрила. Схоже їй було абсолютно байдуже, як на Іллю так і на Даню.  

Їсти зовсім не  хотілося, але щоб не виставляти себе ідіоткою я попросила чай  і  булочку. Єва таким простим набором не обмежилася і замовила собі ще й картоплю з котлетою. Ілля уважно вислухав наші замовлення і почав комусь надзвонювати. Вже за кілька хвилин до нашого столу підійшов молодий хлопець з підносом в руках і нашими замовленнями.  

- А я вас десь бачила. - блондинка все ж таки відірвалася від Дані, але з його колін не злізла. Поки хлопець жував бутерброд, вона прищурившись розглядала нас з Євою.  

- Ми навчаємось в одній групі. - швидко відповіла подруга. - Я Єва, а це Оля. 

- Валентина. - не надто привітно заявила блондинка. Вона оглянула нас своїм звичним високо мірним поглядом і я одразу зрозуміла, що подругами нам не бути. - Котику, мені треба носика припудрити. Почекаєш тут? 

- Звичайно. - Даня швидко поцілував блондинку в губи і вона повільно відправилася на вихід. Як би я не старалася відвести погляд,  та не могла. Ця дівчина була доволі красива і скоріш за все дуже багата. Мені до неї ще дуже далеко, отже і такий хлопець як Даниїл в мій бік навіть не гляне.  

- Я дуже зрадів побачивши вас тут, дівчата. - з гнітючих роздумів мене повернув веселий голос Іллі. І хоч я знала цього хлопця всього два дні, та чомусь була переконана, що він завжди у хорошому настрої. - Після того, як ти не поділилася своїм номером я був впевнений, що у тебе залишилися погані спогади про нашу першу зустріч.  

- Це не так. - вирішила прояснити ситуацію. - Насправді я не вважаю тебе винним у тому, що сталося. Це просто прикра випадковість і все. 

- А може ти навмисне кинулася під дорогу тачку Іллі? - глибокий голос Дані змусив моє тіло вкритися мурахами. Я здивовано перевела погляд на цього хлопця і лише за мить зрозуміла суть його слів.  

- Гей, друже! Не загинай! - усмішка миттєво зникла з обличчя Іллі і він став абсолютно серйозним.  

- А що? Хіба мало тобі попадалося дівок, що велися на бабло? Чому ця не така? - схоже у Даниїла був поганий настрій і чомусь увесь цей негатив він вирішив вилити на мене.  

- Ти мене абсолютно не знаєш. - сердито вигукнула, сподіваючись що не розплачуся просто перед цим ідіотом.  

- А мені здається, що я бачу тебе наскрізь. - посміхнувся Даня і схоже вирішив мене добити. - Приїхала з села в велике місто і вирішила, що варто знайти собі багатого покровителя. Хіба не так? Ви ж усі однакові.  

- Дань,  зупинись! - нахмурився Ілля. Схоже зрозумів, що ситуація вийшла з під контролю.  

- Чого притихла? Невже я розкусив твій підступний план? - Даниїл і не думав зупинятися. Свердлив мене високо мірним поглядом і я справді відчула себе посміховиськом поряд з ним.  

Навіть не знаю, що керувало мною в той момент, але я більше не могла слухати цих безпідставних образ з боку хлопця. Швидко вскочила на ноги і не думаючи про наслідки схопила в руку чашку з чаєм і вилили доволі гарячий напій хлопцеві на штани. 

- Сука! - на усю їдальню закричав Даниїл і вскочив на ноги.  На мить мені його навіть шкода стало, але це була лише мить.  

- Перед тим як судити людей,  на себе поглянь. - гнівно заявила. - Ти мене зовсім не знаєш, тому не маєш права ображати. Придурок! 

Не чекаючи реакції з боку хлопця я схопила за руку розгублену Єву і потягнула дівчину за собою на вихід. Всередині усе трусилося і було доволі страшно. Лише в коридорі я змогла перевести подих і оцінити масштаби катастрофи. В принципі я доволі тиха і скромна. Ніколи не відчувала за собою схильності до ось таких випадів. Можливо уся справа була в тому, що  цей хлопець мені по - справжньому подобався і чути такі погані слова з його уст було доволі боляче. 

- От придурок! Та як він сміє так говорити?! - обурено кричала Єва оминаючи студентів, що теж йшли коридором.   - А ти молодець, подруго! Правильно усе зробила! 

Важко зітхнувши я не стала відповідати на слова подруги і зайшла в аудиторію. Чомусь одразу почала шукати поглядом ту саму блондинку Валю, але не побачивши її,  навіть трохи заспокоївся. Ці двоє дійсно були ідеальною парою. Два самозакоханих ідіота.  

Наступні дві пари я старалася не думати про інцидент в їдальні. Ну вилила я чай на цього пихатого красеня, буде думати наступного разу як відкривати свій поганий рот. 

Попрощавшись з Євою на вулиці я попрямувала в гуртожиток. Настрій стрімко котився  нижче плінтуса і хотілося якомога швидше зачинитися в кімнаті і нарешті забути красиві сині очі Даниїла. Схожа я просто сходила з розуму, якщо після усього що він сказав,  все ще щось до нього відчуваю.  

Коли я піднімалася сходами до входу в гуртожиток, то побачила біля дверей Іллю. Хлопець доволі напружено переминався з ноги на ногу і стискав в руках букет білих троянд. Я навіть з кроку збилася побачивши таку картину і чомусь ні на мить не засумнівалася, що  хлопець чекає саме на мене. 

- Привіт! - Ілля широко усміхнувся і одразу ж попрямував в мій бік. Ну що ж, мої підозри виявилися правдивими. - Це тобі.