Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Від дому Єви до універу і мого гуртожитку відповідно,  було доволі близько. Всього десять хвилин пішки і я вже стояла біля входу в гуртожиток. Сьогоднішній день залишив в моїй пам’яті дуже багато спогадів і вражень. Та головне полягало у тому, що я ніяк не могла викинути з голови образ того дивного хлопця Даниїла. Чомусь він запав мені глибоко в душу і забиратись звідти не поспішав. 

В кімнаті, де окрім мене жило ще три дівчини було доволі шумно. Усі весело обговорювали перший день і ділилися враженнями. Я ж тихенько сиділа на своєму ліжку і посміхалася. От у мене вражень хоч відбавляй, але розповідати про свої пригоди не хотілося. Ну потрапила я під колеса дорогого авто хлопця - мажора, і що з того? Яка вірогідність того, що ми знову зустрінемось? Правильно, нульова! 

Саме тому я і мовчала, вкрилася ковдрою і думала над тим чи варто переїздити в квартиру Єви. Якщо батьки дізнаються то сильно розсердяться, вони у мене занадто правильні в деяких моментах. Хоча я розумію, що вони просто хочуть вберегти від біди свою єдину доньку. Саме тому і не поспішаю робити перший крок у починанні чогось нового.  

Наступного ранку мені довелося одягати джинси щоб приховати збиті коліна. На футболку я накинула легку куртку, а на ноги кеди. Я люблю зручний одяг і взуття, тому мені байдуже, що при цьому я виглядаю абсолютно не по - жіночому.  

На вулиці світило сонце і було доволі тепло. Студенти втомлені і сонні сірою масою пробиралися до входу в універ, лише я не могла приховати усмішку. Сьогодні я по - справжньому порину в навчання, як тут не радіти? 

Єва з’явилася в аудиторії разом із дзвінком. Вона, як і більшість студентів була сонною і навіть трохи злою. Схоже вчора дівчина говорила правду про те, що їй  доволі важко прокидатися зранку. Саме тому я не стала її чіпати і відкрила конспект приготувавшись записувати слова викладача.  

Перші дві пари пролетіли для  мене доволі швидко. На великій перерві Єва запропонувала навідатися в їдальню і я не стала відмовляти. Попереду нас чекало ще дві пари, я їсти уже добряче хотілося. Та коли ми зайшли в їдальню я зрозуміла, що поїсти буде не так уже й просто. Черга з голодних студентів була настільки великою, що я і кінця її не бачила. Зате я побачила дещо інше. За одним із столиків сидів мій вчорашній знайомий - Даниїл. Побачивши його моє серце знову забилося частіше і стало важко дихати. Ну чому цей хлопець так дивно на мене впливає? 

Та найгірше полягало у тому, що Даня був не сам. У нього на колінах сиділа доволі знайома блондинка, моя одногрупниця, в ультракороткій спідниці і хлопець тримав свою руку у неї на … нижче талії.  

Бачити цю парочку було доволі не приємно і апетит одразу ж зник. Я схопила Єву за руку і потягнула на вихід з їдальні, але несподівано врізалася носом в доволі міцну грудну клітку якогось хлопця, а він миттєво обняв мене однією рукою за талію. Не розуміючи, що ж тут відбувається я підняла очі вгору і розгубилася ще більше. На мене, широко усміхаючись, поглядав вчорашній блондин Ілля. Схоже, що він був радий такій зустрічі, на відміну від мене. 

- Яка приємна несподіванка! - радісно заявив. - Як почуваєшся? 

- Нормально! - не надто ввічливо пробурмотіла і швидко зробила крок назад.   Іллі довелося забрати свою кінцівку з моєї талії і я помітила, що йому це не дуже сподобалося. 

- Не очікували тебе тут побачити. - влізла ще й Єва. -  Ми хотіли пообідати, але черга занадто довга.  

- Це не проблема. - знову усміхнувся Ілля. - Ходімте за наш столик, зараз усе принесуть.  

- Круто! - зраділа Єва. 

Та я радості не відчувала. Розуміла, що « наш » столик це той, де сидить Даня з блондинкою. Бути поряд з ними було вище моїх сил, але Єва цього не знала і впевнено вела мене за собою до парочки. Руки стали мокрими і подих перехоплювало від хвилювання. Я навіть думати не хотіла, що ж це таке зі мною відбувалося. Та ще страшніше було уявити,  що чекало мене попереду.