Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Я настільки швидко зібралася, що піт виступив на лобі. Вибігла на вулицю, прихопивши сумку з ключами і телефоном,   оглянулася навколо. Нічний клуб, в якому сьогодні веселилися усі студенти, знаходився доволі близько до гуртожитку. На годиннику якраз початок дванадцятої і вулиці пустинні і темні.  Мені ще ніколи не доводилося бігати нічним містом, якого я до речі майже не знаю, але я вірила, що воно того коштувало.  

Біля входу в клуб все ще стояли бажаючі потрапити в середину. Усі такі красиві, в сукнях і спідницях. На мене ж особи жіночої статі поглядали з насмішкою. Ну звісно, я так сильно поспішала на порятунок мало знайомого хлопця, що навіть не подумала про те, куди саме доведеться потрапити. Тепер же я розгублено і присоромлено поглядала на свої не надто нові спортивні штани і коротку курточку. Волосся я зібрала в безформну гульку і не хотілося навіть думати, як ця картина виглядала в сукупності.  

Зрозумівши, що в такому вигляді мене в клуб точно  не пустять, довелося знову набирати номер Іллі. Хлопець відповів після першого ж гудка і пообіцяв вийти на вулицю.  

Довелося ще добрих п’ять хвилин стояти осторонь від веселої компанії молодих людей, але до моїх вух все одно долітали на смішливі фрази, типу: « Що це чудо тут забуло? » , « Напевне адресою помилилася ». 

Та коли на вулиці з’явився Ілля, на смішки миттєво затихли. Хлопець впевнено наблизився до мене і зацікавлено оглянув, навіть усміхнувся чомусь. Поряд з ним я виглядала ще гірше, тому що хлопець сьогодні одягнув прямі чорні штани і білу сорочку. Увесь такий джентльмен, а я просто ходяче чудо біля нього. 

- Не замерзла? - ввічливо запитав і несподівано поклав свою руку мені на плече. - Вибач, що витягнув тебе з дому, але Даня реально збожеволів. Головне вивести його на вулицю, а там я уже сам розберуся. 

- Добре. - кивнула і відступила на крок. Така близькість з Іллею змушувала мене напружуватися і це було погано. - Ти розповів йому про те, що я чула? 

- Так, він знав, що Валя збирається його кинути. Та все одно сподівався, що цього не станеться. - Ілля йшов темним коридором, а я поспішала за ним. - Не розумію навіщо йому ти, але не хвилюйся, я захищу тебе в разі небезпеки. 

Мене сильно здивувала така заява Іллі. Якої ще небезпеки, чорт забирай? Даниїл що, вбивати мене зібрався? Розуміючи, що попереду мене чекає щось особливе, я спробувала зібрати до купи усю свою впевненість. А що? Якщо вже прибігла сюди на порятунок хлопця, якого заледве знаю, але в якого закохалася по самі вуха, по потрібно бути сильною. 

В самому залі голосно лунала музика і молоді люди весело відривалися на танцмайданчику. Ілля взяв мою руку в свою, щоб я не загубилася і почав пробиратися крізь натовп. Тішило хоча б те, що в залі було доволі темно і мій жахливий вигляд не був так сильно помітним.  

Даню я побачила одразу. Він сидів за одним із столиків в самому кутку і напивався на самоті. Пив просто з пляшки і добряче так похитувався. Схоже набрався він сильно. Зрозумівши, що хлопець повністю не адекватний я відчула прилив страху. Він же ображав мене абсолютно тверезий, то чого   тепер чекати? 

- Дань, я Олю привів. - Ілля зупинився біля столику і чомусь одразу заховав мене собі за спину. Схоже теж не довіряв своєму другові. 

Даниїл абсолютно п’яними очима витріщився на друга, а тоді перевів погляд на мене. Зараз я бачила перед собою абсолютно розбитого хлопця і серце одразу ж занило від тупого болю.  

- Які люди! - Даня широко усміхнувся і з шумом поставив пляшку на стіл. - Позловтішатися прийшла? 

- Гей! Ти що несеш? - одразу розізлився Ілля. - Сам же хотів Олю побачити. 

- Справді? - Даня так щиро здивувався, що на мить мені здалося ніби від дійсно не кликав мене сюди. - А! Точно! 

Хлопець доволі невпевнено підвівся на ноги і його одразу повело в сторону. Іллі довелося підтримати друга, щоб той не впав просто під стіл.  

- Тепер ти можеш вийти на вулицю? – стримуючи злість запитав Ілля. Схоже і йому ця ситуація не сильно подобалася.  

- Якщо вона нікуди не зникне! - Даня впевнено вказав на мене пальцем і Іллі довелося з ним погодитися.  

Поки хлопці покачуючись пробиралися до виходу, я забрала куртку Дані і пішла за ними. Дивлячись в спини цим двом хлопцям я розуміла, що вони навіть з вигляду абсолютно різні. Даня набагато вищий і більш м’ясистіший,  а Ілля худорлявий і спину тримає набагато впевненіше.  

На вулиці нас чекала нова неприємність. Даниїл згадав, що я поряд і вибравшись з захвату Іллі повністю обернувся до мене. Його погляд був настільки розмитим, що і не зрозумієш куди саме він поглядає. Та зараз я не мала сумніву, що дивився він саме на мене.  

- Даня, ходімо. Я додому тебе підвезу. - Ілля поклав свою руку на плече другові і на щастя цього разу хлопець не став сперечатися. Розмістившись на задньому сидінні дорогого автомобіля Іллі, Даниїл миттєво заснув.  

- Давай я і тебе до гуртожитку підкину. Пора уже доволі пізня, я буду хвилюватися. - Ілля кивнув на передні двері свого авто, а я думала всього секунду. В принципі було б добре залишити цих хлопців і спокійно повернутися додому, не так вже і далеко мені треба йти. Хто знає, де мені буде небезпечніше - поряд з ними, чи на самоті посеред нічного міста. 

Розмістившись на сидінні я мимоволі перевела погляд на сплячого позаду Даню. Зараз хлопець виглядав абсолютно спокійним і я одразу ж залипла на його красивому обличчі.  

- Пристебнися. -  заявив Ілля і завів мотор. - Можливо спочатку підвеземо Даню. Не хочу щоб він обблював салон моєї машини.  

- Добре. - швидко погодилася. Я не могла приховати від себе, що хочу побачити, де саме живе цей хлопець. А те, що він сильно п’яний зіграє мені на руку. Завтра він нічого не пам’ятатиме, а я робитиму вигляд, що нічого не було.  

Коли автомобіль зупинився біля звичайного дев’ятиповерхового будинку я трохи розгубилася не очікуючи побачити такі звичайні умови. Ну звісно, Валя ж говорила, що Даниїл не багатий, але дивлячись на нього я завжди про це забувала.