Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Поки я оглядалася навколо,  Ілля витягнув друга на вулицю. Даня говорив абсолютно не розбірливо    і мені довелося також його підтримувати, щоб не впав. Схоже в машині його розвело остаточно. Спільними з Іллею зусиллями ми  затягнули його в під’ їзд, а потім і в ліфт. Виявилося, що жив він на п’ятому поверсі і поки Ілля шукав ключі від обшарпаних дерев’яних дверей, в кишенях друга  я притримувала Даню. 

Квартира виявилася абсолютно звичайна. Доволі свіжий ремонт і меблі наче б нові. Схоже Даня старається щоб вдома усе було більш - менш нормально, для того щоб було не соромно запросити в гості таку дівчину, як Валя. 

- Давай на диван його покладемо. - Ілля кивнув на м’який диван біля стіни  і ми удвох, швиденько поклали його туди.  

Даня ніяк не реагував на наші маніпуляції і це було доволі дивно. Просто лежав з закритими очима і навіть не уявляв, хто привіз його додому. 

- Ну все! На цьому наша місія виконана. - заявив Ілля, підходячи до мене. - Ходімо, від везу тебе додому.  

- Ти залишиш його ось так? - здивовано кивнула на непритомного хлопця. - А якщо йому погано вночі стане?  

- Ти перебільшуєш, Оля. - усміхнувся Ілля. - Даня звик обходитися сам, тому тобі не варто хвилюватися. 

- Я не можу не хвилюватися! - нервово випалила. - Давай я залишуся з ним? Хоча б до ранку. 

Навіть не знаю, як така ідея навідалася в мою голову. Ілля здивовано при підняв брову, наче все ще сподівався, що це йому просто почулося.  

- Оля, я не можу залишити тебе наодинці з п’яним хлопцем. - Ілля нахмурився, отже моя ідея не прийшлася йому до душі. 

- Я сама цього хочу, тому не заважай. - якомога впевненіше заявила. - Якщо щось станеться, я наберу тебе.  

- Чорт! Я б залишився з тобою, але маю повертатися додому. – Ілля нервово провів рукою по волоссі і я бачила наскільки важко йому давалося дане рішення. - Якщо Даня буде приставати, одразу набери мене. Приїду через п’ять хвилин. Сподіваюся, що ти підеш звідси до того моменту, коли він прокинеться.  

- Звичайно. – кивнула і попрямувала за Іллею до дверей. Він ще кілька разів намагався достукатись до мого мозку і вже схоже сам не був радий, що покликав мене в той клуб. 

Та я все одно вперто стояла на своєму і коли за ним зачинилися двері, уся моя впевненість миттєво здулася. Повернувшись в кімнату до Даниїла я тихенько присіла у м’яке крісло і витріщилася на хлопця. І хоч зараз він був в доволі плачевному стані, я все одно не могла не відмітити, що він дуже красивий.  

В якийсь момент Даниїл відкрив очі і повністю роз фокусовано витріщився перед собою. Я завмерла в розгубленості, все ще не розуміючи, що робити далі. Та коли хлопець похитуючись підвівся на ноги і попрямував в бік ванної кімнати, при цьому зачіпаючи усе, що траплялося на його дорозі, я кілька секунд витріщалася на його спину і скуйовджене волосся, а тоді кинулася слідом. 

- Тобі погано? - запитала, зупинились на порозі.  

- Ти що тут робиш? - хрипло і доволі в’яло запитав Даня. - Прийшла до мене в кошмарі? 

- Ти сам мене покликав. - ображено пробурмотіла. - Я просто хотіла допомогти.  

- Без твоєї допомоги об... 

Хлопець так і не договорив, тому що його почало вивертати назовні. Доволі неприємне видовище, скажу чесно. Я навіть в коридор вийшла щоб не соромити себе і Даниїла. Коли ж усі звуки затихли, я побачила, що хлопець стоїть обпершись на раковину і виглядає при цьому доволі хворобливим. Не довго думаю я наблизилася до Дані і змочивши рушник водою з під крану почала витирати його обличчя. При цьому я старалася не зустрічатися поглядом з хлопцем. Та я просто таки шкірою відчувала, що зараз він не зводить з мене погляду.