Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Цієї ночі ми з Даниїлом більше не розмовляли. Я розуміла, що йому не по собі від моєї близькості, тому просто пішла на кухню, коли він повернувся в кімнату. Вже скоро хлопець знову заснув, а я присіла на м’який диван біля вікна і поклала голову на складені руки. Спати хотілося дуже сильно, але я не могла заснути в чужій квартирі. Тому щоб чимось зайнятися взялася перевіряти холодильник.  

З продуктів я знайшла там лише шматок ковбаси і кефір. Зате в морозилці віднайшовся шматок курячого м’яса. Не довго думаючи я взялася готувати бульйон. Хотілося щоб хлопець поїв нормальної їжі, особливо після того,  як його так сильно вивертало сьогодні. Мені хотілося вірити, що зранку Даниїл не вилиє цей бульйон в унітаз. Все ж таки я готувала його з любов’ю.. 

Коли ж усе було готово і бульйон вистигав на  плиті, я вирішила повертатися в гуртожиток. Годинник на стіні показував п’яту ранку і на вулиці якраз почало світати. Даниїл продовжував міцно спати і не втримавшись я накрила його теплим пледом.  

Уже на вулиці тепліше закуталася в тоненьку куртку і побрела в сторону зупинки. На щастя учора я запам’ятала дорогу і тепер не боялася загубитися. Хоча страх все ж таки був, адже пора доволі рання і люди зустрічалися вкрай рідко. На зупинці окрім мене сидів ще якийсь не сильно тверезий чоловік, але до мене він на щастя не чіплявся.    

В кімнату гуртожитку я потрапила на початку восьмої ранку, втомлена і повністю розбита.  Сусідки міцно спали тому я не стала їх будити і сама вмостилася на ліжко. Сон прийшов  майже одразу і усі події попередньої ночі миттєво забулися.  

Наступне моє пробудження відбулося ближче вечора. Проспавши цілий день   я відчувала себе доволі добре і прийнявши душ взялася вечеряти. Лише на початку восьмої вечора я згадала про свій телефон  і знайшла його в  сумці. Телефон вимкнувся і довелося поставити його на зарядку. Як тільки увімкнула, отримала кілька повідомлень. Та не встигнула я їх навіть переглянути, як телефон ожив просто в моїх руках.  

- Слухаю. - не стала мучити того,  хто дзвонив. Номер був незнайомим і це трохи тривожило.  

- Оля, ти куди зникла? - почувся в слухавці стурбований голос Іллі. - Я ж цілий день місця собі не знаходжу. 

- Я спала просто. - відповіла розгублено. - А чому ти хвилювався? 

- Ти серйозно? - мало не кричав хлопець. - Я залишив тебе на одинці зі своїм п’яним другом, а зранку він заявляє, що тебе нема в квартирі. Що я мав думати? Як ти взагалі додому потрапила? 

- Даниїл в нормі? - зараз це цікавило мене набагато більше.  

- Це жарт такий, Оля? - от тепер я дійсно розізлила Іллю. - Ти не зрозуміло як повернулася в гуртожиток посеред ночі, а сама хвилюєшся за Даню? 

Коли в слухавці почувся голос Даниїла у мене шкіра мурахами вкрилася. Я не думала, що зараз він поряд з Іллею, і це було доволі дивним відкриттям. Тепер цей хлопець знав, що я хвилювалася за нього.  

- Я приїхала автобусом, тому не варто хвилюватися. – спробувала заспокоїти Іллю.  - Все справді в порядку. Не варто так хвилюватися.  

Навіть не знаю, чи змогла заспокоїти хлопця, але свою позицію пояснила. Закінчивши розмову я все думала над словами Іллі. Все таки цей хлопець справді до мене не байдужий, а я чомусь не можу відчути до нього того ж.  

У неділю до мене подзвонила Єва і заявила, що нам терміново потрібно пройтися магазинами. Скоро стане холодно і потрібно оновити наші гардероби. Проблема була лише у тому, що грошей у мене не вистарчало. Я збиралася їхати додому лише наступного тижня і лише тоді могла попросити у батьків грошей на нові речі.  

Єва чекала мене біля гуртожитку і почувши про мій стан,  заявила, що позиче необхідну суму. Буду комусь винним не надто приємно, але і ходити в тоненькій курточці не варіант. Тому з важким серцем я прийняла допомогу Єви і ми швиденько за стрибнули в під’їхавший автобус.  

- Ти подумала над моєю пропозицією? - запитала Єва, коли ми йшли коридором величезного торгового центру. 

- Якою саме? - здивовано витріщилася на подругу.  

- Переїхати до мене. Ти навіть не уявляєш, як я ненавиджу прокидатися зранку, а ще треба їсти готувати. - зітхнула Єва. 

- Я була б не проти жити з тобою. – чесно зізналася. - Якщо ти дійсно цього хочеш, то я зберу свої речі і на днях перевезу. 

- Попросиш Іллю? Впевнена він не відмовить. - хмикнула Єва. 

- Не хочу його турбувати. - одразу ж відповіла. - У мене зовсім мало речей, обійдемось без нього. 

- Окей! - якось занадто швидко погодилася Єва і затягнула мене в черговий магазин.  

В результаті ми провели в торговому центрі доволі багато часу. Подруга все ж таки вибрала для себе тепле пальто чорного кольору і високі чоботи. Я ж не знайшла для себе нічого підходящого і ціни мене трохи лякали. Єва вирішила, що я нічого не купила лише тому, що не хотіла брати у неї гроші, тому і образилася. На зупинці ми стояли втомлені і сумні. Кожна думала про щось своє і ніхто з нас не поспішав розмовляти. 

В автобусі ми сіли позаду і я все думала над тим чи правильно вчинила прийнявши запрошення Єви жити разом. Якщо батьки дізнаються, що я не живу в гуртожитку буде скандал. Але втратити таку чудову можливість змінити умови проживання теж не правильно. До того ж, я сама хотіла жити разом із Євою і її сестрою.  

- Гей, подруго! Глянь, хто там! -  Єва штовхнула мене ліктем в бік і довелося різко повертатися в реальність. Я розгублено оглянулася навколо не розуміючи про кого говорить подруга. В автобусі було багато людей і серед цього натовпу я не одразу побачила Даниїла.  

Хлопець стояв майже в центрі автобусу, тримаючись за поручні. Його довге волосся, як завжди було скуйовджене, а в вухах виднілися навушники. Радувало хоча б те, що нас з Євою він не бачив. Я одразу згадала, як витирала його обличчя в ванній кімнаті  і як варила для нього бульйон. Обличчя вмить стало червоним і захотілося вистрибнути з автобуса на ходу.