Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Все – таки красивий цей хлопець, правда? - шепнула мені на вухо Єва, чим ще більше засоромила. - Хоча характер не дуже.  

Я змовчала, а Єва лише весело хмикнула. Схоже її хороший настрій знову повернувся і це тішило. Коли автобус зупинився, дівчина поцілувала мене в щоку і вистрибнула на вулицю через задні двері. Мені ж залишилося їхати лише одну зупинку.  

Разом з Євою з автобуса вийшла більша половина пасажирів. Коли автобус знову рушив, всередині було доволі багато вільних місць. Саме тому Даня впевнено попрямував назад, саме туди, де сиділа я. Відвернувшись до вікна я все ще сподівалася, що хлопець сяде десь в іншому місці, але у нього схоже були інші плани. Даня розмістився на сидінні поряд зі мною і тепер я зрозуміла, що втекти не  вдасться.  

Чомусь стало доволі страшно і руки почали труситися. Хотілося щоб Даня викинув з голови усе, що було учора вночі. Слухати його насмішки просто зараз буде вище моїх сил.  

- Ти мене уникаєш? - коли його голос пролунав біля мого вуха я зрозуміла, що втекти непоміченою не вдасться.  

- Не розумію про що ти. - пробурмотіла, але в бік хлопця не глянула.  

- А мені здається, що ти усе добре розумієш. - знову причепився Даня. Але цього йому схоже було замало і хлопець повернувся в мій бік. Автобус теж як на зло зупинився і рухатися далі не поспішав. Ну просто усе проти мене... 

- Ти сам хотів щоб я трималася від тебе подалі. Чому тепер вимагаєш чогось іншого? - сердито випалила, все ж таки повернувшись до хлопця. Краще б я цього не робила. Його сині, як саме море, очі, були настільки близько, що дух перехопило. Я ще ніколи не бачила Даниїла з такої маленької відстані. І краще б не бачила і надалі... 

 - Можливо я змінив свою думку про тебе. - абсолютно спокійно запитав Даня. 

- А може просто вирішив погратися зі мною, як з іграшкою. Не на ту напав, зрозумів? - я так швидко вскочила на ноги, що в очах потемніло, а ще чомусь саме в цей момент автобус вирішив продовжити свій рух. В результаті я полетіла просто на Даниїла, який схоже теж не очікував такої підстави.  Та на щастя хлопець згрупувався трохи краще за мене і встигнув посадити мене собі на коліна.  

Що я там говорила  про сором? В ту мить мені здавалося, що почервоніло навіть кожне пасмо волосся. А ще руки хлопця так відчутно тримали мене за талію, що вогонь в тих місцях розгорявся. 

- Ти така мила коли соромишся. - прошепотів мені в губи Даня. Його уся ця ситуація добряче веселила. 

На щастя я помітила, що автобус під*їжає до зупинки і піднявшись вкотре на ноги попрямувала до дверей. Мені дуже хотілося вірити, що Даниїл не помітив, як сильно в той момент у мене трусилися ноги. Сама ж наче б то хотіла уваги з боку цього хлопця, але зараз таке його ставлення відкрито мене лякало. 

Людина не може всього за один день розлюбити одну і покохати іншу. Особливо, якщо це такий хлопець, як Даниїл.  Тому я не стала радіти його увазі до моєї скромної персони, адже для нього це всього лише гра, а я відчуваю, що після таких знаків уваги починаю закохуватися у нього ще більше.