Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

В понеділок я проспала і поспішала на першу пару з усіх ніг. Чомусь усю ніч мені снився Даня і я ніяк не могла зрозуміти, коли ж я встигнула так сильно в нього закохатися. Ніколи не відчувала за собою нічого подібного, а тут просто взяла і закохалася. Шкода, що без взаємності.

На вулиці було доволі сиро і прохолодно. Моя осіння куртка не рятувала від холоду, тому доводилося пришвидшитись, щоб не замерзнути і не запізнитися. В аудиторію я влетіла разом з дзвінком і одразу розмістилася поряд з Євою. На відмінну від мене дівчина була весела і схоже виспалася. Схоже це лише мене усю ніч мучили дивні сни.

Поки викладач читав лекцію, я поглядала на Валентину, що весело щось обговорювала зі своїми подругами. Схоже розставання з Даниїлом ніяк її не зачепило, он яка задоволена життям.

На обідню перерву ми з Євою вирішили сходити в студентське кафе. Купивши собі булку і чай, я розмістилася біля вікна і поглядала на те, як погода стрімко міняється. Такими темпами я в своїй осінній курточці просто замерзну.

- Давай я сьогодні допоможу тобі зібрати речі і ввечері усе перевеземо. -  заявила весело Єва. Дівчина уже дочекатися не могла коли ж я переїду до неї, а я все ще сумнівалася чи правильно зроблю, не попередивши батьків про такі зміни.

- Ну добре. - все ж таки погодилася. - Але як ми удвох перевеземо усі мої речі?

- За це можеш не хвилюватися. - якось підозріло усміхнулася Єва. - Я вже все придумала.

В результаті після навчання ми відправилися в гуртожиток збирати речі. Одягу назбиралася всього одна сумка, але книг було набагато більше. Сусідки по кімнаті з  подивом поглядали на мої збори і не могли повірити, що мені таке щастя підвалило.

Коли ж сумки стояли біля дверей, а ми з дівчатами пили чай на прощання, хтось вирішив скласти нам компанію. В двері постукали і Єва першою кинулася відкривати. І тут я здогадалася, що усе це не просто так.

Коли на порозі кімнати я побачила Іллю, зрозуміла, що його нам на допомогу покликала Єва. Подруга, до речі, світилася від щастя і швидко провела хлопця в кімнату.

- Сподіваюся, що я вам не мішаю. - мило усміхнувся Ілля і дівчата, що були в кімнаті, миттєво закохалися в цього хлопця.-Де пакети?

- Все ось тут. - Єва кивнула на мої речі і не помітно для Іллі мені під мигнула. Я ж теж підвелася з крісла щоб допомогти хлопцеві.

Та саме в цей момент в двері знову постукали і Єва відкрила їх перед нами. Я ж розгублено витріщилася на Даниїла, що стояв обпершись на косяк і не зводив погляду чомусь саме з мене.

-О, схоже у нас ще допомога! - сплеснула в долоні Єва і кивнула Дані на пакети. Я помітила, що Ілля не сильно зрадів появі друга,отже кожен з них прийшов сюди окремо. І якщо я могла зрозуміти, що тут робить Ілля, по поява Дані стала для мене справжньою несподіванкою.

-Що треба робити? -  своїм глибоким голосом запитав Даня, а я відчула, як шкіра мурахами вкривається.

- Бери ось це і ще це. - почала командувати Єва. В результаті вона нагрузила хлопців пакетами, а мене взяла попід руку і потягнула сходами на перший поверх. 

- Ти що покликала їх обох? - шепнула їй на вухо, поки хлопці складали мої речі в багажник машини Іллі. 

- Ага, навіть не думала, що Даня погодиться, а тут такий сюрприз. - хмикнула Єва. 

Коли настав час сідати в машину я вирішила розміститися позаду, поряд з Євою, але і тут подруга 

зробила усе по - своєму. Розмістилася на передньому сидінні поряд з Іллею, а поряд зі мною сів Даниїл. Відчувати його присутність так близько було доволі дивно, але і приємно

одночасно. 

- Отже, тепер ви житимете разом? - запитав Ілля виїжджаючи на дорогу.  

- Ага. Я не люблю зранку прокидатися і готувати ненавиджу. Тепер Оля буде виконувати цю роботу. - розповіла Єва. 

- Ти вмієш готувати? - зацікавлено запитав Даниїл не зводячи з мене погляду.  

- Вмію. -  відповіла стримано. - В цьому не має нічого складного. 

- Ну це як для кого. - відповіла Єва. - Ілля, зупини ось тут.  

Машина зупинилася біля під’їзду дівчини і усі швидко вийшли на вулицю. Я старалася триматися подалі від Дані, а він чомусь постійно був поряд. Спочатку хлопці віднесли в квартиру мої речі, а тоді Ілля заявив, що для новосілля потрібно купити торт і відправився в магазин разом з Даниїлом. 

Поки їх не було,  я з сестрами поставила стіл в вітальні і розмістилися за ним. 

- Я навіть не думала, що у вас дівчата такі красиві друзі. – заявила весело Іра. - Особливо той брюнетик, Даниїл здається.  

- Даниїл зайнятий! - сплеснула в долоні Єва. - В нього наша Оля закохана. 

- Це що так помітно? - розгублено витріщилася на подругу.  

- У тебе очі схожі на два сердечка коли ти на нього дивишся. - хмикнула Єва. - Не хвилюйся, подруго. Як на мене, то Даня теж до тебе щось відчуває. Він прийшов сьогодні на допомогу і це багато значить.  

Мені теж дуже хотілося у це вірити. Коли хлопці повернулися ми усі розмістилися за столом і взялися пити каву з тортом. І знову я сиділа поряд з Даниїлом і чомусь його близькість уже не лякала мене як раніше. 

Сам же Даниїл почував себе доволі розкуто у нашій компанії і навіть підтримував розмову. Коли мій телефон задзвонив і на екрані з’явилася фотографія мами, серце забилося десь в горлі. В голову одразу почали лізти важкі думки, що батьки уже знають про те, що я переїхала і тепер мене чекає повернення додому.  

Зачинившись в кімнаті яка тепер мала належати мені і Єві,   я присіла на ліжко і все ж таки підняла слухавку.  

- Привіт, мамо. - заявила і стиснула руку в кулак. 

- Привіт, люба. Як пройшов твій день? - весело запитала жінка. Почувши її голос я зрозуміла, що сварити мене не збираються, отже можна видихнути.  

- Все добре. А у вас? 

- Ти знаєш, я сьогодні зустріла на вулиці Матвія. Пам’ятаєш його? 

- Угу. - пробурмотіла. Згадка про мого колишнього хлопця не приємно кольнула десь в районі серця. Ми розійшлися доволі погано і я сподівалася, що не скоро знову про нього почую. Та як виявилося, цей хлопець не вміє тримати свого слова.