Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Чому так приречено? - здивовано перепитала мама. - Матвій попросив у мене вибачення за те, що так з тобою вчинив. А ще він хоче повернути ваші стосунки.  

- Мам, взагалі - то вибачення він мав у мене просити. - відчула, що починаю злитися. - Але я все одно не хочу його пробачати. Зараз я розумію, що між нами занадто багато недомовленостей. Буде добре якщо він триматиметься від мене подалі. 

- Чому ти така категорична? – здивувалася мама. - Невже встигнула знову закохатися? Тільки цього бракувало! 

- Мам, не починай! Мої почуття ніяк не нашкодять навчанню. Ти ж знаєш, що мрії для мене на першому місці, а хлопці можуть  і почекати. 

- Дуже на це сподіваюся. - пробурмотіла жінка. - Будь там чемною і не влізай в неприємності. Чула? 

- Чула. - відповіла і роз’єднала дзвінок. В кімнаті продовжували веселитися друзі, а я уже не хотіла туди повертатися. Після розмови з мамою на душі залишився не приємний осад і було дуже шкода, що я не могла поділитися з нею своїми переживаннями.  

Коли в двері постукали я очікувала побачити там Єву, але точно не Даниїла. Хлопець застиг на порозі побачивши сльози в моїх очах, а я швидко змахнула їх рукою. 

- Щось сталося? - серйозно запитав і не чекаючи дозволу,  сів поряд зі мною на ліжко. Було доволі незвично сидіти поряд з ним в зачиненій кімнаті, але зараз я мало зважала на свої почуття. 

- Ні, все добре. - швидко відповіла. - Чому ти тут? 

- Я хотів поговорити, але бачу що зараз ти не в формі. - я бачила, що Дані теж доволі дивно спілкуватися зі мною ось так, без натяків і насмішок. 

- Я слухаю тебе. - зацікавлено глянула на хлопця. 

- Ну.. в першу чергу я хотів вибачитися за те, що ображав тебе. Тепер я зрозумів, що поводився як мудак. Ти дійсно хороша дівчина і я хотів би.. спробувати стати твоїм.. другом. Ти не проти? 

Ні, я була не проти. Після слів хлопця серце забилося як навіжене і захотілося прослухати його слова ще раз. Звісно, друг це не хлопець, але потрібно з чогось починати.  Можливо з часом Даня побачить в мені не тільки подругу, але й дівчину, яка готова на все заради того,  кого по - справжньому кохає.  

- Я не проти. - відповіла і обернулася в бік хлопця. - Та якщо чесно,  все ще не можу повірити, що ти пішов на такий крок. Може поясниш, що змінилося? 

- Я зрозумів, що сильно помилявся в людях. - повів плечем Даниїл. - Я знаю, що до ідеальності мені далеко і часто я поводжуся не найкраще, але інколи мені також хочеться з кимось поговорити. Як і тобі зараз. Може розкажеш чому плакала? 

- Вибач, але поки що ні. - відповіла і заглянула в такі красиві сині очі хлопця. - Можу лише сказати, що ти себе недооцінюєш. Те, що ти сьогодні тут, уже багато про що говорить. Можливо ти і не ідеальний, але мушу тебе завірити, у мене теж є свої вади. Головне, щоб в нашому житті знайшовся той, або та, що буде любити нас не зважаючи на ті помилки, що ми часто робимо.  

- У тебе є така людина? - зацікавлено витріщився на мене Даня. - Людина, яка любить тебе не зважаючи ні на що? 

- Поки що не має. - зітхнула.-  Але я вірю, що скоро з’явиться. По - іншому просто не може бути. Ходімо, наші уже зачекалися. 

Я підвелася на ноги і рушила до дверей, але несподівано Даниїл схопив мене за руку і потягнув на себе. Від несподіванки я не втрималася на ногах і полетіла просто в обійми хлопця. Вже за мить я сиділа у нього на колінах і відчувала гарячі руки хлопця у себе на талії. Його очі були так близько, що дух перехопило. Не такого завершення вечора я чекала. 

Несподівано Даня перевів погляд на мої губи і в кімнаті різко стало жарко. Хлопець почав повільно опускати голову до мене і я зрозуміла, що зараз він мене поцілує. І байдуже що буде потім, зараз я нікуди не втечу. Тому прикривши очі я стала чекати того, що мало змінити моє життя назавжди.