Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я ще ніколи не відчувала нічого подібного. Наче б то увесь світ зупинився і залишилися лише ми з Даниїлом. Я невідривно спостерігала за його губами і розуміла, що до божевілля хочу відчути які на смак його губи. Прикрила очі в очікуванні цього моменту і навіть серце завмерло в грудях.
- Гей, народ! Ви куди пропали? - без стуку Єва зайшла в кімнату і побачила дивовижну картину. - Ой, я не вчасно?
Мені довелося вскочити на ноги і сподіватися, що друзі не бачили в якому нервовому напружені я перебувала. Відчуття невдоволеності заповнило з середини і захотілося ногою топнути від несправедливості моменту.
- Все гаразд. Ми просто говорили. - абсолютно спокійно заявив Даниїл і підвівся на ноги. Схоже його уся ця ситуація зовсім не зачепила.
- Ем.. ну добре. - винно глянула на мене Єва. - Просто там Ілля засумував, а ви тут..
- Ми уже йдемо. - відповів Даниїл і першим вийшов з кімнати.
Мені нічого не залишалося, як прямувати за ним, адже зараз я не була готова пояснювати щось Єві. Сама нічого не розуміла і ця недомовленість неабияк мене лякала.
Повернувшись до гостей я старалася не зустрічатися поглядом з Даниїлом. Та він чомусь наче навмисне то чаю мені підливав, то постійно втягував в розмову. Коли хлопці пішли, я нарешті змогла видихнути з полегшенням. Близькість Даниїла робила з мене повну ідіотку і лише зараз я змогла думати правильно, хоча і це мало допомагало. Я все одно не розуміла, в яку гру грає Даниїл.
- Оль, мені так шкода, що я вас перервала. Прикинь, ви могли поцілуватися. - винно заявила Єва, коли ми лежали в темряві на її ліжку.
- Можливо це і на краще, що ти нас перервала. - задумалася. - Якби ми поцілувалися, я би остаточно закохалася в цього хлопця. А проблема у тому, що я не впевнена в почуттях Даниїла. Ще вчора він був закоханий у Валю, а сьогодні хотів мене поцілувати. Хіба це нормально?
- Ой, не знаю подруго. - зітхнула Єва. - Як на мене, то тобі варто скористатися таким моментом. Коли Даниїл взнає тебе краще то закохається по вуха. А для цього вам потрібно більше часу проводити разом.
Слова Єви дали мені невеличку надію на те, що між мною і Данею щось може змінитися. Та я не стала загадувати наперед і вирішила просто пливти за течією. Якщо Даниїл захоче зблизитись, то я не буду перечити.
Наступного ранку я прокинулася першою і прийнявши душ взялася готувати сніданок. Жити у квартирі, де є власна кухня і ванна кімната дорого коштує і тому мені хотілося вгодити своїм новим подругам і сусідкам.
Коли усе було готово я відправилася будити Єву. Подруга не брехала коли заявляла, що ненавидить прокидатися зранку, саме так і було. Мені довелося витратити хвилин двадцять на те, щоб розбудити дівчину. А тоді ще мало не силою впихати в неї бутерброди і каву.
Зате мені сподобалося йти разом на навчання і обговорювати завдання, що давали нам додому. В принципі жити під одним дахом з Євою було весело і цікаво. Єдине, що захмарювало мій хороший настрій - це брехня, якою я годувала своїх батьків. Хотілося вірити, що найближчим часом усе зміниться і я зможу розповісти їм правду.
Лекції проходили в спокійній атмосфері і на деякий час довелося забути про Даниїла і наші дивні відносини. Та коли на великій перерві ми з Євою відправилися в їдальню, то я точно не очікувала зустріти там Іллю з Данею. Хлопці сиділи за столом і побачивши нас з Євою, Ілля привітно помахав. Довелося зібрати усю свою впевненість в кулак і сідати поряд з ними.
- Дівчата, що будете замовляти? - весело запитав Ілля.
Довелося озвучити свої замовлення за якими хлопці відправилися удвох. Було доволі дивно отримувати стільки уваги від двох красивих хлопців, але неймовірно приємно.
- Знаєте, у нас з Данею виникла чудова ідея. - заявив Ілля, коли я поїдала свій салат і чекала, що ж буде далі.
- І яка ж? - одразу включилася в розмову Єва.
- На цих вихідних ми збираємося поїхати за місто. Справа в тому, що у мене день народження в суботу і святкування я переніс до себе на дачу. Я буду дуже радий, якщо і ви приєднаєтеся до нас. То як?
- Ідея чудова! - сплеснула в долоні Єва і перевела погляд на мене. - Правда, Оля?
- Ага. - пробурмотіла під прямим поглядом Дані. Схоже моя нервозність його неабияк веселила.
В результаті довелося погодитися на цю поїздку і сподіватися, що усе буде добре. Чомусь у мене було таке враження, що після цієї вилазки за місто щось остаточно зміниться між мною і цими хлопцями.
Після лекцій я поверталася додому сама, тому що у Єви з’явилися якісь термінові справи. На щастя погода сьогодні була доволі тепла і десять хвилин ходьби до будинку сестер приносили неабияке задоволення. У мене з голови не виходило запрошення Іллі поїхати за місто і легке хвилювання ніяк не хотіло полишати мою свідомість.
В квартирі було порожньо і я одразу відправилася на кухню готувати вечерю. Хотілося щоб сестри не розчарувалися в мені, та й взагалі я не звикла жити за чийсь кошт. На плиті якраз доварювався суп, коли мій телефон продзвенів. Спочатку я подумала, що це мама, адже до мене рідко дзвонив хтось інший. Та коли на екрані з’явився незнайомий номер, стало трохи дивно. Навіть з’явилося бажання не відповідати, але цікавість взяла гору і я все ж таки підняла слухавку.
- Алло! - відповіла очікуючи почути голос співрозмовника.
- Привіт, Оля! - веселий голос Дані змусив моє серце забитися частіше. Почути саме його я точно не очікувала і тому трохи розгубилася.
- П.. ривіт! - відповіла і сіла на м’який диван. Ноги чомусь відмовлялись слухати і подих перехопило.
- Чому таке здивування в голосі? Ми наче б то домовилися стати друзями. - схоже Даниїла дана ситуація абсолютно не бентежила. Ну звісно, він же не закоханий у мене по вуха...
- Я не думала, що наша дружба розвиватиметься так швидко. - відповіла. -Де ти взяв мій номер?
- У тебе дуже хороша подруга. - хмикнув Даня і я одразу зрозуміла, що тут не обійшлося без Єви. - До речі, ти справді поїдеш на днюху до Іллі?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не вибачу, Уляна Пас», після закриття браузера.