Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Наречені на свята, Лана Кохана 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

234
0
10.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречені на свята" автора Лана Кохана. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 99 100 101 ... 146
Перейти на сторінку:
***

***

— Повербанк? — перевіряв я все необхідне для походу.

— Є, — відзвітувала Ліза.

— І ще один?

— Є.

— Карта?

— Осьо.

— Налобні ліхтарики?

Ліза побігла в сусідню кімнату — повернулася з ліхтариками:

— Дві штуки.

— Аптечка зібрана, — постукав по коробочці я. — Складний ніж тут. Та-а-ак. Запальнички, диски з парафіном, дощовики…

— А буде дощ? — набурмосилася Ліза.

— Обіцяють, що ні, але краще бути готовими до всього. Намети, спальники… А що в нас по харчах?

— Я зробила сандвічі. — Вона покрутила квадратиками у вощеному папері. — Ще маємо сухі перекуси, — потрясла енергетичними батончиками. — І кілька пачок сублімованого супу. Тут із грибами, томатний…

— Головне, щоб без гарбузових.

— Не певна, що такі взагалі існують.

— О, ти б здивувалася! Куди люди тільки не пхають ті гарбузи… — зловісно зауважив я. — Так, а що в нас із водою?

— По три літри на кожного, — плеснула по пляшках Ліза. — Попереджаю, коли ми вип'ємо по пляшці, ти понесеш мою.

— Домовилися. Що ж… — Я сховав телефон до кишені. — Лишився зовнішній контроль. Ти підеш у цьому?

Вона кивнула. На ній був молочний лонгслів і легінси кольору хакі.

— Це з костюма? — вказав на останні я.

— Кофта й спортивки в наплічнику, — махнула рукою Ліза.

— Окуляри?

— На тобі.

— Я про сонцезахисні, пустунко.

— Тутеньки. — Вона витягла їх з бічної кишені наплічника й повісила собі на горловину лонгсліву.

— Капелюх?

— У мене бандана.

— Тебе в бандані відкачувати довелося на Маковиці, — нагадав я.

— Добре, — звела очі Ліза, — пошукаю кепку.

— На ось. — Я дістав із шафи Златину панаму. — Практично й із кольорової гами не вибивається. Кремом намазалася?

— Обмазала все, і навіть губи! — витягнула їх трубочкою Ліза.

— Губи? — заломив брів я. — Сонцезахисним кремом?

— Бальзамом. — Вона дістала невеличкий тюбик і прочитала: — Тридцять spf. Хочеш?

Я зволікав секунди зо три. Незначна затримка, та Ліза її помітила.

— Дякую, — усе ж взяв тюбик я.

Однаково що пити з однієї чашки. Невже ми дійшли до такого рівня близькості? А далі що? Цілуватися почнемо?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 99 100 101 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречені на свята, Лана Кохана"