Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Наречені на свята, Лана Кохана 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

234
0
10.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречені на свята" автора Лана Кохана. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 98 99 100 ... 146
Перейти на сторінку:
***

***

Я прокинувся по обіді. Протер очі, потягнувся. Зважив на хруст у спині й поколювання в очах і вирішив, що грати в приставку до о пів на п’яту було не ліпшою з моїх ідей.

Приготована Лізою яєчня охолола, жовток розтікався вже не так добре, грінка зачерствіла. Самої Лізи теж було не видно.

Я зварив собі кави й вийшов на ґанок, щоби помилуватися природою. Як з’ясувалося, Ліза вже займалася тим самим. Вона сиділа на верхній сходинці, випроставши ноги донизу. Відтак помітила мене й обвела руками зелененькі схили Ясіні:

— Десь тут могли би жити гобіти.

Я усміхнувся й присів поруч із нею.

— Дякую за сніданок, — легенько боднув плечем.

— Та воно все тричі охололо, сонько! Мабуть, і не смачно зовсім. Я саме збиралася готувати обід.

— Ми могли б сходити кудись.

— У колибу?

— Як варіант, — кивнув я. — А потім у гори.

Ліза покосилася на мене:

— Я не піду в гори.

— Не можна відпочивати влітку в Карпатах і хоч раз не сходити в гори.

— Мої ніжки створені для любові, а не походів.

З цим твердженням украй важко сперечатися.

— Як щодо Петросу? — спитав і ковтнув кави.

— Я на Маковицю ледь піднялася, а він каже Петрос — ха!

— Ми швиденько. Туди і звідти. [1]

На рябій щоці майнула ямочка.

— Ні, — усе ж хитнула головою Ліза.

Більбо теж спочатку так казав, подумав я, а тоді мій погляд упав на книжку, що лежала біля Лізиних ніг. На фіолетовій обкладинці був зображений сріблястий кулон-серце, стрічка якого огортала напис «CECELIA AHERN where rainbows end» [2].

— Це щось про квір-спільноту? — Я взяв книжку погортати.

— Ні, — потягнулася за нею Ліза. — Це епістолярний роман.

— У листах?

— Угум.

Так і не діставши книги, вона здалася.

— Тут про друзів дитинства, які… Власне, я думаю, що вони кохають одне одного, але поки впевнена тільки в почуттях дівчини. Я ще не дочитала.

Ліза була червона, наче трояндочка.

— То що, тут взагалі немає взаємодії? — бігав очима по тексту я: самі листування — поштою, у чатах, листами.

— Жартуєш? Тут усе — взаємодія.

— Я кажу не про «бла-бла» — де поцілунки, доторки? У них уже був секс?

Ліза пирхнула й вихопила книжку з моїх рук.

— У тебе якесь примітивне розуміння кохання, — заявила вона. — Вони тут обмінюються думками, почуттями, підтримують одне одного — це важить значно більше! До того ж у листах це так…

— Нудно?

— Романтично, Горчуку. Це романтично.

Вона обійняла книжку руками й утопила погляд вдалечінь.

— Я б хотіла, щоб мені писали листи. Реальні, від руки й у конвертах. Якось намагалася вмовити Макара, але він сказав: «Люди шо, інтернет вигадали, шоб я тобі голубами повідомлення слав?», — перекривляла вона, як на мене, дуже вдало. А тоді сумно додала: — Та бач, до чого цей інтернет доводить? У стосунках повинна бути романтика, інакше вони згасають.

Незле було б додати, що у стосунках повинні також бути дві свідомі й чесні людини, інакше комусь буде боляче… Але я вирішив не розвивати цю тему. Краще було відвернути Лізину увагу.

— Як твої суглоби сьогодні? — запитав тоді я. — Не крутить, не ломить?

Вона насупилася:

— Чого б це?

— Та так, хотів прогноз погоди звірити. А ти у нас в гори ходити не годна, на інтернет намовляєш, за паперовими листуваннями ностальгуєш — от я й вирішив, що…

Вона накинулася на мене й зайшлася лоскотати.

— Ай, ні, ні, припини! — благав я, заливаючись сміхом.

Утім Ліза не спинялася. Я ледь викрутився, щоб й собі дістати до її ребер. Помста була солодка, гучна і… нетривка.

Гра закінчилась, щойно з’ясувалося, що на Лізі немає бюстгальтера.

Я шпарко прибрав руки від її грудей. Ліза обійняла себе за плечі. Її губи все ще тряслися від нестримного гоготу.

— То… в гори? — затнувся я, червоний наче рак.

— Ніяких гір, — помотала головою Ліза.

Власне, так, ніяких гір — самі округлі схили. Але, трясця, як же файно вони відчувалися в моїх руках!

Примітки:

[1] Посилання на роман-казку Дж. Р. Толкіна «Гобіт, або Туди і звідти» («The Hobbit, or There and Back Again»), в основу якого покладено подорож гобіта на ім’я Більбо Торбин.

[2] «Where Rainbows End» («Де закінчуються веселки») — любовний роман ірландської письменниці Сесилії Агерн. Мова йде про видання 2012 року від HarperCollins Publishers.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 98 99 100 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречені на свята, Лана Кохана"