Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

Розділ 19

      До тями приходив я поступово, здавалося, що я немов спливаю на поверхню води з величезної глибини.  Ще півхвилини тому я ледве міг усвідомити себе, а звуки навколишнього світу ледве доходили до мене, але вже зараз, форсувавши свою свідомість ударною дозою псі-енергії, я немов прорвав якусь межу.

      Я одразу ж відчув поруч із собою три джерела розуму, але два з них були якимись дивними, я б не назвав їх повноцінно людськими, вони, як і я, були близькі до того, щоб остаточно оговтатися, а ось третій розум належав звичайній людині і був ще дуже далекий від пробудження.

Відмацавши ментальні сфери сусідів, я переконався, що ніхто не виявляє ніякої агресії, але про всяк випадок вкрив себе телекінетичним щитом і тільки після цього розплющив очі.

       Те, що я перебуваю не в себе на кораблі, було зрозуміло ще до пробудження, останнє, що я пам'ятаю - це те, як мене найманці вантажили на свій корабель. А потім нічого, взагалі нічого, варто було перетнути кордон мого корабля, і я нічого не пам'ятав, наступні мої спогади були вже тут, коли я почав усвідомлювати себе. 

        Проте я не очікував себе виявити в якомусь кам'яному склепі, сидячи за круглим металевим столом.  На столі стояв звичайний голографічний проектор із чотирма інформаційними кристалами, більше нічого технологічного в цьому похмурому склепі не було.

          Хоча ні, брешу, було. Варто було перевести мені погляд на одного з сусідів, і я зрозумів, що мені здалося у свідомості дивним.  Увесь правий бік голови був вкритий металом і на ньому було безліч високошвидкісних роз'ємів, я навіть виявив роз'єм для прямого підключення каналу гіперзв'язку. 

        Крім цього, між роз'ємами були встановлені зовнішні прискорювачі нейромережі упереміш із чипами зовнішньої пам'яті.  Настільки високого рівня кіборгізації я ще ніколи не бачив, до того ж напрямок кіборгізації був спрямований на обробку інформації.

          Не здивуюся, якщо швидкість опрацювання інформації у нього не поступається такій у штуінів.  Саме в цей момент його голова різко смикнулася, і кіборг розплющив очі, які світилися злегка червоним світлом, значить, і очі були змінені у нього. Буквально через тисячну секунди він повернув голову до мене і вимовив.

          - Де я перебуваю? - запитав він, почавши пускати іскри між пальців, явно розраховував, що цим зможе налякати мене.

          - Без поняття, я прийшов до тями секунд на десять раніше за тебе, останнє, що я пам'ятаю, - це те, як здався найманцям, які напали на мій корабель. - відповів я чесно.

           - Решта? - запитав він у мене, кивнувши на дівчину-аварку в дивних білих рукавичках до ліктів і чоловіка, судячи з деякої вузькоокості оширця, років сімдесяти з великим животиком.

            - Без поняття, вони все ще непритомні, - відповів я, вдивляючись у несвідомих сусідів. Саме цей момент обрала дівчина, щоб прокинутися. Вона голосно вдихнула повітря, немов не дихала кілька хвилин, і схопилася на ноги.  За кілька секунд вона озирнулася на всі боки і втупилася на нас.

           - Можеш не питати, ми не знаємо де ми. Що останнє ти пам'ятаєш? - запитав хлопець у дівчини.

            - Мене вивели на ешафот для страти,- вимовила вона.

             - Значить, тобі пощастило, крихітко, - усміхнувся кіборг і спробував ляснути дівчину, яка стояла поруч, по попі, але вона ухилилася в останню мить і швидко заламала руку хлопцю, втупивши того обличчям у стіл, - Усе, все, я зрозумів. 

              - Я зараз спробую пробудити четвертого,- вимовив я, оцінивши своїх товаришів по нещастю.  Дівчина виявилася псіоном, але якимось дивним, до того ж зрозуміти, в чому дивина, я не зміг.  Після моїх слів вони з цікавістю стали дивитися за мною. Коли я створив ментальний канал до свідомості четвертого і став по ньому витягувати його свідомість на поверхню, один з індикаторів у кіборга на обличчі почав блимати.

- Так-так, - промовив кіборг задумливо, - Дуже цікава компанія, псіон А рангу, кіборг, ти дівчина вочевидь не проста, у мене стоять стандартні імпланти-підсилювачі, і звичайна людина не змогла б мене заламати, цікаво, хто ж у нас четвертий і заради чого нас тут усіх зібрали. Слухай, А-шка, у тебе всі здібності доступні? Немає блоків?

          У цей момент я нарешті витягнув свідомість четвертого на поверхню, і той закашлявся, приходячи до тями. Я ж задумався над запитанням, яке поставив мені кіборг. Я навіть здивувався, чому мені відразу ця ідея не спала на думку. 

         Адже насамперед необхідно було оцінити свої можливості в невідомому місці. Занурившись у свою підсвідомість, розігнавши по максимуму швидкість мислення, я вже за одну секунду в реальності був упевнений, що всі мої здібності були доступні, єдине, що мене бентежило - лакуна розміром у два тижні в моїй пам'яті, причому пам'ять не заблокували, а саме повністю видалили.

             - Усе на місці, крім пам'яті за два тижні. - відповів я,- У тебе?

             - У мене пам'ять давно на імплантах зберігається з десятикратним   резервуванням.  Причому два з них - імпланти древніх. - вимовив він,- І в мене також відсутня пам'ять, щоправда, не за два тижні, а за три з половиною.  Причому нейромережа не бачить нічого в цьому незвичайного.  У тебе? - запитав він у дівчини, яка відійшла від нього і вивчала барельєфи у склепі, в якому ми опинилися.

              - Судячи з показань нейромережі, останній спогад датується одинадцять днів тому. - відповіла дівчина, не повертаючись до нас. - Товстун, наш залізний друг правильно помітив, я мутантка альфа-рівня, він псіон А-шка, - вона нарешті повернулася до столу і подивилася на мене, - А залізячка кіборг, судячи з особливостей імплантації, ти з еліти лірмських льодорубів. То хто ж ти?

            - Я, - тут знову почав кашляти товстун, довелося допомогти йому цілющою технікою прийти до тями і приглушити паніку і страх. Він, судячи з усього, був звичайним цивільним. - Я звичайний професор із провінційного університету Ошира. Я не знаю, чому я тут, із вами. Я ніколи в житті не покидав рідної планети. - довелося трохи посилити блокування страху, думаю, якщо зняти блок, він міг від страху померти. Раптово ми всі почули гучний жіночий крик.