Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

             - Ну вже ні, - відмахнувся я, - лізти невідомо куди я не хочу.

            - У те, що я скажу тобі про те, що нічого не загрожує тобі, ти ж не повіриш? - запитав з посмішкою Гільшак, на його морді посмішка мала досить дивний вигляд.

              - Чому ні, повірю, але ризикувати не буду.- відповів я,- Я не хочу бути залежним від когось.  Отже, давай підсумуємо, Ріррррр залишається зі мною, ви інвестуєте мільярд у мою компанію і браслет, що повертає з того світу. Я нічого не упустив?

             Протягом чотирьох годин ми узгодили всі питання. За цей час Шетран зв'язався з Гільшаком і розповів, що, виявляється, було місце диверсії.    Хтось зміг обійти захист свідомості одного з техніків бази, а той у потрібний момент вирубав один із якихось проколів в інший вимір. 

          Це призвело до смерті сорока людей, бо випромінювання неправильно закритого проколу подолало захист. Але зараз усі померлі повернулися до роботи. А зомбованого техніка повернули в інший світ.

           Також через схлопування проколу база змушена була перейти на живлення від кваркових реакторів. Чесно кажучи, я так і не зрозумів, що за проколи, що за "Недрибо" і чим кваркові реактори гірші за проколи. 

          Але мені це і не було потрібно. По закінченню четвертої години мене провели в їдальню, в якій їжу синтезували не з картриджів, а з чистої енергії. Я, відверто кажучи, від такого прифігев. У їдальні я зустрів стару знайому, виявляється, Мізіда на ніч завжди прилітає сюди.

           Вона одразу почала вітати мене зі вступом до їхніх лав, вона чомусь була впевнена, що я не відмовлюся. Тож довелося її розчарувати, але мені здалося, що вона залишилася впевненою, що якщо не зараз, то пізніше я обов'язково приєднаюся до них.

            Після обіду ми повернулися назад на паркінг і вирушили звідти на човнику назад до мого корабля. Знову чотири години муки гіперпростором і я опинився на своєму кораблі разом із двома дроїдами Джоре. Вони тепер повинні будуть у режимі невидимості слідувати за Рірррром скрізь і врятувати в разі неминучої смерті. 

        - Штуін, почати розрахунок маршруту додому,- наказав я, повернувшись на командний місток корвета. Мені слід було гарненько обміркувати те, що сталося, і головне - чи не схибив я, відмовившись приєднається до них. 

            - Увага, виявлено роботу системи прицілювання, - промовив Штуін, вирвавши мене з роздумів, - Активую систему радіоелектронної боротьби. 

            - Вивести на екран подробиці нападу... - спокійним голосом вимовив я, корвет у цей час уже розганявся для стрибка в гіпер, а тому захоплення цілі з активною РЕБ було малоймовірним, а тому й хвилюватися не варто. Але дізнатися того, хто на мене вирішив напасти, все ж хотілося.

           - Фіксую спотворення метрики простору,- промовив Іскін,- Перераховую траєкторію розгону.  Є нова траєкторія, міняю крус. - У цей момент на голограмі з'явилося зображення восьми невеликих кораблів, що вийшли з гіперстрибка. Причому вони вийшли всього за сто тисяч від корабля. Не зміни маршрут і я пролетів би поруч із ними. Раптово у корабля різко відключилися двигуни, і ми продовжили летіти за інерцією.

          - Триває вимкнення всіх систем ко... - почав говорити Штуін, але не встиг, бо втратив енергію.

          - Вашу ж матір,- вилаявся я.

           Усе це мені дуже не подобалося. З обладнання на кораблі активним залишився лише скафандр і обидва дроїди, які зараз стояли біля мене і закривали своїми щитами. 

           Мені тільки й залишалося, що сидіти тут і чекати.  Хвилин через сорок корвет почав сповільнюватися. Сенсори скафандра зафіксували роботу тягового променя.  Ще через тридцять хвилин у зону дії моєї псіоніки потрапили троє розумних.

          Здаватися нападникам я точно не збирався, а тому одразу почав ломитися до них у свідомість. Захисту на їхній свідомості не було ніякого, крім слабенького природного вольового. 

         Уже через тридцять секунд я знав, що мене здали і зараз найманці виконували замовлення на мене. Вони мали доставити мене до невідомого замовника.

        - Ви будете слідувати за мною? - запитав я у дроїдів.

- Вірно, наше завдання - захист вас, вашої сім'ї та рірта Рірррра,- відповів один із дроїдів. 

         - Тоді увімкніть невидимість. Я хочу дізнатися, хто це замовив моє захоплення і для чого, йдіть за мною в невидимості. - попросив я в дроїдів.

          Довго чекати найманців мені не довелося, до їхнього приходу в оточенні двох десятків бойових дроїдів восьмого покоління я встиг підготувати сцену. Я зімітував свою травму від удару об стелю містка і лежав нібито без свідомості.

         Насправді, я дочекався, коли до мене прийшли єдині розумні в цій команді найманців, всі інші були бойовими дроїдами. Впливаючи на їхній розум, я поставив їм кілька закладок. 

         Один із них залишиться на моєму корветі і сховає його в астероїдному полі, після чого налаштує медичну капсулу на кріосон і чекатиме мого повернення. А от двоє інших замість знищення корабля та імітації моєї загибелі вважатимуть, що вирішили ошукати клієнта і сховати корабель для подальшого продажу.

         Моєму несвідомому стану вони зраділи й одразу ж потягли до себе на борт, я ж ледь стримувався, щоб не почати вбивати їх завчасно. Мені було надто цікаво щодо того, хто це наказав мене доставити до себе і для чого.