Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

           А наступну хвилину я простояв із відкритим від здивування виглядом. Тіло почало відновлюватися з руки, коли воно повністю відновилося, браслет відключився, і його Гільшак забрав назад собі.

           Кілька секунд я дивився на тіло Шетрана, поки воно не розплющило очі. На мій подив, ніхто не дивувався воскресінню хлопця, для всіх це було чимось звичайним.

          - Лоране, швидко, що сталося? - запитав Шетран в одного з учених. 

            - Вимкнулося двадцять шість пригнічувачів і зовнішній псі-сигнал дістався до тіла. Використовуючи збільшену псі-силу від дії раксаніту, об'єкт зміг вирватися з гравітаційного утримувача. - відповів він.

           - Пане Гільшак, я розберуся з тим, що сталося. Дякую за відкат,- вклонився Шетран Гільшаку, після чого попрямував до вчених.

            - Я чекаю на звіт за годину, - вимовив суворо Гільшак, після чого зі мною попрямував із приміщення, - Ходімо до мене, там і поговоримо.

            Чесно кажучи, все побачене за сьогодні було якимось фантастичним.  Телепортація, величезна швидкість у гіпері, іносвітяни-метаморфи, воскресіння, ігри з простором. 

            Я, чесно кажучи, не впевнений, що наші "старші види" володіють хоч половиною показаного мені сьогодні. Нові враження від надтехнологій вже досить сильно привантажили мене. Здається, я знаю, для чого це було зроблено, це було зроблено спеціально, щоб зменшити критичність сприйняття. Я навіть не впевнений у тому, що спроба вирватися у тварюки була справжньою, а не зрежисованою постановкою для мене. Єдине, що я не розумів, так це для чого це все робили. 

          - І навіщо я вам   запитав у нього. - Зізнаюся, ви мене дуже вразили, тільки скажи чесно, смерть і воскресіння було постановкою?

          - Ні, це справді випадковість. За годину дізнаюся подробиці події. Але ти маєш рацію, ми спеціально намагалися тебе вразити.

           - Для чого? - запитав я в нього.

           - Відома тобі Мізіда Карстон запропонувала твою кандидатуру для прийняття до наших лав.

            - Гільшак, давай по-іншому, для чого я вам потрібен? - запитав я в нього прямо.

- Добре, ти псіон, і ти сильний псіон. Уже цього достатньо, щоб запросити тебе, сильні псіони - це рідкість.

             - Але це не все? - одразу я зрозумів.

            - Нам потрібен доступ в інший світ на Шаррні. Хотілося б отримати його без військових дій. Мізіда сказала про сильне посилення будь-якого псіона і можливість швидкого зростання сил. Нам необхідно в найкоротші терміни отримати позарангових псионів для боротьби з Хостами у вашому світі. Лише вони зможуть підібратися до королев архів, готових до атак. - виголосив нарешті справжню причину Гільшак.

            - Так полетіли. - підірвався я з крісла,- Сідаємо у ваш чудо-човник і летимо, за тиждень будемо на місці, думаю, Ліка буде рада моєму поверненню. А там уже якось домовитеся. Але вступати я нікуди не буду, ви краще поділіться як платою іграшками своїми. Я б не відмовився від кількох сотень браслетів, що воскрешають, з десяток ваших човників...- почав я перераховувати, одразу називаючи захмарну ціну.  

            - Зупинись,- вимовив Гільшак,- Ми не можемо передати наші технології нікому. От якби ти став одним із нас...

             - Ех, Гільшак, не вмієш ти вербувати людей. - відповів я, розсміявшись,- Вступати кудись і працювати на когось я не буду. Досить, я вже наївся цього лайна. Ні так ні, повертай мене назад на мій корабель і лети до Ліки. Я навіть подзвоню їй і попереджу про візит. Подивимося, як із нею ви зможете сторгуватися. - усміхнувся я.

- Якби ти був простою людиною, вже був би на все згоден, - вимовив Гільшак, - Але сильним псіонам краще в голову не лізти, рано чи пізно він виявить вплив, і хтозна-що придумає... - промовив Гільшак, не приховуючи, що якби я був звичайною людиною, то й зі мною не домовлялися б. - Добре, тоді в нас інша пропозиція, особисто від мене пропозиція.

             - Слухаю,- вимовив я, вдивляючись у ментальне тіло Гільшака, він спеціально зняв маскування, щоб я міг стежити за правдивістю його слів. Він був сильним псионом, за нашою системою, у нього був А0, він був уже близький до того, щоб перейти на рівень позараногового псиона.  Він міг, незважаючи на всі мої сили, за кілька митей силою переписати мені особистість, але не робив цього, до Декса він за силою не дотягував, але, гадаю, їхні сили можна порівняти. 

          - Для облаштування бази в цьому світі нам були потрібні місцеві гроші, а тому довелося через посередників продати кілька ящиків зі збільшеним внутрішнім об'ємом у сто разів. Рідкість навіть у нас, а у вас взагалі такого немає. У підсумку в мене утворився запас грошей. Як ти дивишся на те, що я інвестую в твої компанії мільярд кредитів? І не переживай, я вірю в твою чесність і просто надам доступ до рахунку, офіційно мені не потрібні документи, і ти не втратиш контроль над своїми компаніями, - щиро вимовив Гільшак, - Потім сам визначиш відсоток виплат.

          - Гроші мені не дуже потрібні,- сказав я, продовжуючи зчитувати поверхневі шари його ментального тіла. Він говорив правду, він реально хотів інвестувати гроші в мою компанію.

          - Додатково я віддам свій запасний реверс-темпоральний браслет. Якщо зі смерті минуло не більше години, то можна локально відкотити час на цю годину і людина повернеться з того світу. На браслеті десять годин, регулювати час відкату неможливо, тож це можливість десять разів померти і воскреснути, ну або воскресити когось іншого. 

            - А ось це вже дуже цікаво. Але ти маєш розуміти, що найближчим часом я не можу покинути надовго Родренон. Та й з порожніми руками туди вирушати не варто. Інакше ми будемо з боку прохачів, а це ніколи не буде вигідно. - відповів я.

             - Розумію, але й у нас є запас часу, не більше року. - відповів Гільшак. - Приєднайся ти до нас і все було б простіше.