Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

- Але Олег мені не друг. Він мій брат,- емоційно уточнила Ірина.

Почувши зізнання Ірини, Ганна аж заціпеніла від подиву.

- Брат? - насилу вимовила вона.

Ірина як ні в чому не бувало пояснила:

- Одного разу в моєї мами зав'язався бурхливий службовий роман. Плодом цього таємного зв'язку стала я. Аборт вона зробити не наважилася, зберігши під серцем нове життя. Про свій проступок вона не повідала коханому, адже він був невільний: одружений і мав у цьому шлюбі дитину. А вона сама заміжня за начальником мого справжнього батька. Волею випадку ми з Олегом росли пліч-о-пліч, наші сім'ї дружили, і ми з Олегом теж, не підозрюючи про кровний зв'язок, що з'єднує нас.

Ірина зробила паузу, а потім продовжила:

- Мама сильно захворіла, коли мені виповнилося п'ятнадцять. І тільки на смертному ложі, відкрила мені таємницю мого народження. Не знаю, чим я керувалася, але першим, кому захотіла розповісти цю таємницю, став Олег. Він без вагань мені повірив, адже змалку ми не могли не помічати нашої разючої схожості. Нас видавали не тільки однакові риси обличчя, а й характерні вуха: одне щільно притиснуте до голови, а інше злегка відстовбурчене.

Ірина, на підтвердження своїх слів, навіть продемонструвала свої вуха.

- Разом ми вирушили до нашого батька, охоплені жагою до істини. На той час він уже був обізнаний про все від моєї матері, але не бажав розповідати про цю таємницю своїй родині, а тим паче розпалювати ворожнечу зі своїм впливовим другом. Він просто сказав мені, що в мене вже є батько, і настійно рекомендував залишити все як є.

- Рішення батька, хоч і розчаровувало, не дозволяло мені назвати його байдужим. Навпаки, я усвідомила, що люблю мого названого батька, який завжди дарував мені свою любов, турботу й увагу. Він обсипав мене подарунками, як міг, і я ніколи не відчувала нестачі в чому-небудь. Він щиро вірив, що я його рідна дочка, і я не могла його зрадити.

Без тіні хвилювання Ірина знизала плечима, немов не надаючи значення ситуації.

- У підсумку, я вирішила залишити цю таємницю в минулому і ніколи більше не повертатися до неї. Мене все в моєму житті влаштовувало, і я не бажала затьмарювати це почуття непотрібними переживаннями.

Іра злегка зморщила ніс від розчулення.

- А Олег, дізнавшись правду, був дуже радий. Він завжди мріяв про сестру, і ми з ним ще більше зблизилися. Хоча ми й гордо називаємо наші стосунки дружбою, насправді вони набагато глибші й міцніші.

- Чому ти вирішила розкрити мені цю сімейну таємницю? - поцікавилася Ганна, в її очах, кольору літнього неба, читалося не тільки бажання дізнатися відповідь, а й легка тінь підозри, ніби вона торкалася забороненого плоду, який вабить своєю загадковістю.

Ірина, не відводячи погляду від пронизливих очей Ганни, вимовила слова, просякнуті щирістю і вірою:

- Тому що знаю, що ти, на відміну від цієї холодної стерви Софії, зможеш це зрозуміти і прийняти.

У її голосі звучала не тільки тверда впевненість, а й зворушлива теплота.

- І я всім серцем вірю, що ви з Олегом створені одне для одного. Я хочу, щоб він був щасливий.

Її слова немов огорнули Ганну хвилею ніжності, розвіявши всі сумніви і страхи.

Ганна задумалася. Вона справді не розуміла, як Софія могла так легко відмахнутися від цієї істини. Водночас вона відчувала, що, хоче він того чи ні, але життя Олега нестримно затягувало її у свій вир. Вона усвідомила, що жадає бути частиною його світу, з усіма його таємницями й складнощами. У душі зародилося напруження, передчуття нової зустрічі, яка мала відбутися вже завтра.