Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Але виліт літака затримувався. Спершу (ніхто не знав чому) літак, котрий мав вилітати через годину відвели геть в бік. А потім і взагалі зняли з рейсу. А наступний рейс буде тільки через три години. Це жахливо! Але на жаль, такими бувають уколи долі, котра сама вирішує як саме їй грати в цю гру.

І ось він знову чекає. Скільки можна! Він готовий летіти хоч разом з бабою ягою на мітлі чи в ступі аби лише випередити Юнту. Але ж ні, він сидить тут і нічого не може зробити. Що йому зараз з тих усіх грошей, які він має, якщо вони не можуть йому дати крил. Який сенс зі статусу, якщо він не може йому нічим допомогти. І взагалі, якийсь йому сенс з усього того, що він має – якщо він не зможе вберегти Ален, єдине світле почуття в цьому житті.

– Не падайте в паніку, Роане! – сказав Серж. – Ще не все втрачено.

– Звісно що ні. Лише три години дорогоцінного часу.

– Зачекайте. В мене є друг, який зараз відпочиває в тому місті. Я про всяк випадок сказав йому аби він приглянув за готелем. І якщо побачить її десь поблизу, то хай…

– Але ж він не має права ніяким чином втручатися в це. Ані арештовувати.

– А хто сказав, що він буде її арештовувати. Головне аби вона не нашкодила нікому. А яким чином він зможе її затримати до нашого прибуття – це його справа.

Роан зітхнув з деяким полегшенням. Все-таки це краще аніж нічого. Але цього, звісно, мало. Треба конче встигнути. Але чому відвели літак і зняли рейс?