Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 102 103 104 ... 176
Перейти на сторінку:
виховання свого молодшого сина, хлопчика п’яти років, – разом із одноосібним веденням усіх його власних справ. – А скажіть, цей батько був таким же розумником, як і його син? – запитав дядько Тобі. – Я схильний думати, що ні, – сказав Йорик. – Але що все це, – вів далі батько – (у якомусь захопленому пориві), – що все це в порівнянні з вражаючими речами, виконаними в дитячому віці Гроцієм, Скіоппієм, Гейнзієм, Поліціаном, Паскалем, Йосифом Скалігером, Фердинандом Кордовським та іншими. – Одні з них перевершили свої субстанціональні форми вже в дев’ятирічному віці, та навіть раніше, і продовжували вести міркування без них, – інші покінчили в сім років зі своїми класиками – і писали трагедії у вісім; – Фердинанд Кордовський у дев’ять років був таким мудрецем, – що вважався одержимим дияволом; – він подав у Венеції стільки доказів своїх великих знань і здібностей, що ченці уявили його не більш і не менш як антихристом. – Інші опанували в десять років чотирнадцять мов, – в одинадцять закінчили курс риторики, поезії, логіки та етики, – у дванадцять випустили у світ свої коментарі до Сервія і Марціана Капелли, – а в тринадцять здобули ступінь докторів філософії, права та богослов’я. – Але ви забуваєте великого Ліпсія, – сказав Йорик, – що створив одну річ у самісінький день свого народження.[270] – Її б потрібно було знищити, – сказав дядько Тобі, не додавши більше ні слова.

Розділ ІІІ

Коли припарка була готова, в душі Сузанни недоречно піднявся сумнів, чи пристойно їй тримати свічку в той час, як Слоп ставитиме цю припарку; Слоп не схильний був лікувати Сузаннину педантичність заспокійливими засобами, – внаслідок чого між ними сталася сварка.

– О-го-го, – сказав Слоп, безцеремонно роздивляючись обличчя Сузанни, коли вона відмовила йому в цій послузі, – та я, либонь, вас знаю, мадам. – Ви мене знаєте, сер? – гидливо вигукнула Сузанна, підвівши голову – жест, яким вона явно мітила не в професію лікаря, а в нього самого. – Ви мене знаєте? – повторила свій вигук Сузанна. – Лікар Слоп в ту ж хвилину схопив себе за ніс великим і вказівним пальцями; – Сузанна ледве в змозі була стримати своє обурення. – Неправда, – сказала вона. – Годі, годі, пані скромнице, – сказав Слоп, надзвичайно задоволений успіхом свого останнього випаду, – якщо ви не бажаєте тримати свічку з розплющеними очима, – так можете тримати її примружившись. – Це одна з ваших папістських штучок, – вигукнула Сузанна. – Ліпше хоч така сорочка, – сказав, підморгнувши, Слоп, – аніж зовсім без сорочки, красуне. – Я вас зневажаю, – сказала Сузанна, спускаючи рукав своєї сорочки нижче за лікоть.

Навряд чи можна уявити, щоб двоє людей допомагали одне одному в хірургічній операції з більш жовчною люб’язністю.

Слоп схопив припарку, – Сузанна схопила свічку. – Трішки ближче сюди, – сказав Слоп. Сузанна, дивлячись в один бік і світячи в інший, в одну мить підпалила Слопову перуку; скошлана, та ще й засмальцьована, вона згоріла ще раніше, ніж як слід загорілася. – Безсоромна хвойда, – вигукнув Слоп, – (бо що таке гнів, як не дикий звір) – безсоромна хвойда, – закричав Слоп, випроставшись із припаркою в руці. – Від мене ні в кого ще ніс не провалився, – сказала Сузанна, – ви не маєте права так говорити. – Не маю права, – вигукнув Слоп, шпурнувши їй в обличчя припарку. – Так, не маєте, – вигукнула Сузанна, відплативши за комплімент тим, що залишалося в тазу.

Розділ ІV

Виклавши зустрічні звинувачення один проти одного у вітальні, лікар Слоп і Сузанна рушили на кухню готувати для мене, замість невдалої припарки, теплу ванну; – доки вони цим займалися, батько вирішив справу так, як ви зараз прочитаєте.

Розділ V

– Ви бачите, що вже давно пора, – сказав батько, – звертаючись однаково до дядька Тобі й до Йорика, – взяти цього молодика з рук жінок і доручити гувернерові. Марк Аврелій запросив одразу чотирнадцятьох гувернерів для нагляду за вихованням свого сина Коммода, а через шість тижнів п’ятьох розрахував. – Я прекрасно знаю, – вів далі батько, – що мати Коммода була закохана в гладіатора, коли завагітніла, чим і пояснюються численні злочини Коммода, коли він став імператором; – а все-таки я тієї думки, що ті п’ятеро, відпущені Марком, завдали характеру Коммода за короткий час, коли вони при нім перебували, більше шкоди, ніж інші дев’ять у змозі були виправити за все своє життя.

– Я розглядаю людину, приставлену до мого сина, як дзеркало, в якому йому належить бачити себе з ранку до вечора і з яким йому доведеться погодити вирази свого обличчя, свої манери і, можливо, навіть найпотаємніші почуття свого серця, – я б хотів тому, Йорику, щоб воно було якнайкраще відшліфоване й підходило для того, щоб у нього дивився мій син. – «Це цілком розумно», – подумки зазначив дядько Тобі.

– Існують, – вів далі батько, – такі вирази обличчя та руху тіла, хоч що б людина робила і хоч що б вона говорила, за якими можна легко дійти висновку про її внутрішні якості; і я ніскільки не дивуюся з того, що Григорій Назіанзин, спостерігаючи поривчасті й незграбні рухи Юліана, передбачив, що він одного дня стане відступником, – чи тому, що святий Амвросій спровадив свого писаря внаслідок непристойного руху його голови, що хиталася назад і вперед, немов ціп, – чи тому, що Демокрит одразу впізнав у Протагорі вченого, коли побачив, як той, зв’язуючи оберемок хмизу, засовує дрібне суччя всередину. – Є тисяча непомітних отворів, – вів далі батько, – що дозволяють гострозорому оку відразу проникнути в людську душу; і я стверджую, – додав він, – що варто тільки розумній людині покласти капелюх, увійшовши до кімнати, – або взяти його, йдучи, – і він неодмінно виявить себе чим-небудь таким, що його видасть.

– Із цих причин, – вів далі батько, – гувернер, на якому я зупиню свій вибір, не має ні шепелявити,[271] ні косити, ні моргати очима, ні занадто голосно говорити, він не повинен дивитися звіром або дурнем; – він не має кусати собі губи, або скрипіти зубами, або гугнявити, або колупати в носі, або сякатися пальцями. —

– Він не має ходити швидко – або повільно, не має сидіти, схрестивши руки, – тому що це лінощі, – не має їх опускати, – тому що це дурість, – не має засовувати їх у кишені, – тому що це безглуздо. —

– Він не має ні бити, ні щипати, ні лоскотати, – не має гризти або стригти собі нігті, не має харкати, плювати, сопіти, не має барабанити ногами або пальцями в товаристві, – не має також (згідно з Еразмом) ні з ким розмовляти, коли мочиться, – або

1 ... 102 103 104 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"