Читати книгу - "Житіє моє, Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова"

В кінці кінців, мені спало на думку поцікавитися у Чарака, чи нормально те, що зараз стається. За чотириста років практики він просто зобов’язаний був хоч раз зіткнутися з чимось подібним!. Так, так, саме — чотириста років, абсолютний рекорд. Маги живуть довго, а некроманти — ще довше. Чарак особисто пам’ятав не тільки інквізицію, а і часи короля Ґірейна (хоча, що може запам’ятати п’ятирічний малюк?), природньо, така життєва перспектива виробляла в нього особливий погляд на речі і бажання поділитися цим поглядом з учнем. Так я, нарешті, задовільнив давню цікавість — визнав, чому святого чорного мага Роланда обізвали Світлим.

— Це був компроміс, — хитро посміхнувся вчора, тому що тим, хто називав його білим, він бив морду.

Залишилося зовсім трошки — зуміти повернути розмову в потрібний бік. Задача непроста, тому що від спілкування зі старим некромантом я просто млів (розумом розумів, що він просто мені мізки полоче і користується слабостями чорної натури, але зробити з собою нічого не міг). Для надійності (щоби не забути про тему розмови) довелося написати собі спеціальну записочку, побачивши яку, некромант щиро розвеселився.

— Колишнім своїм учням я би в цьому місці розказав казку, — усміхнувся Чарак, але ти же майже дипломований маг? Спробуй розвинути теорію сам.

Упс. А я так сподівався, що мені розжують і покладуть в дзьобик!

— Ну, — мозок відчутно заскрипів, — в основі лежать плетіння. Відповідно, значить, динамічні прокляття….

Відповідні розділи магії ми вивчали тільки на останньому курсі і досить обмежено: для їх засвоєння необхідно було мати певний талант, а результати… скажемо так, результати передбачати вдавалося далеко не завжди. Навіщо Університетові зайві втрати, та ще й на останньому курсі? В результаті, те, чим ми з Чараком займалися, апріорі було чимось вельми ризикованим. Небезпеки професії чорним магам викладають, напевне, в більших подробицях, ніж секрети майстерності, тому пам’ять послужливо видала мені потрібний матеріал.

— В основі динамічного прокляття лежить тотожність, — з готовністю випалив я, — між думкою і потоком Сили. Зв’язок, який виникає, діє в обидва боки і, якщо виникає відкат, імпульс Джерела вдаряє безпосередньо по заклинателеві.

Саме тому динамічних проклять намагаються уникати всюди, де без них можна обійтися — боязно працювати без страховки (загальновідомий факт, що бойовий маг, частенько, вбиває себе сам). Якщо згадати, як нагріваюся після ворожіння Знаки, можна уявити, на що перетворюється мозок про невдалому збігу обставин, а ми тут з цею штукою в «колиску для кішки» бавилися… Але це у випадку помилки, а чим грозить мені вдало виконане заклинання, я, признатися, не замислювався.

— Ти сам сказав потрібні слова, — кивнув Чарак, — тотожність. Ти подумав — чого чому? Ставати подібним на іншу істоту, майже таку саму, як ти сам, — таке не може пройти без сліду. Спочатку некромант відтворює того, кого збирається підняти, всередині в собі, і частина його власної сутності, віддана під чари, ніколи вже не буде такою, як перед тим. Додай до цього той факт, що наше ворожіння унікальне, а значить — завчити заклинання неможливо, лише вловити загальний принцип.

Чарак поспостерігав, як міняється вираз мого лиця, і задоволено кивнув:

— Основні професійні ризики некроманта — безумство і вселення сторонньої сутності, забезпечити себе від цього принципово неможливо. Смерть серед усіх загроз стоїть на останньому місці. Те, що з тобою відбувається — побічний ефект сприйняття чужого «я».

А як гарно все починалося! Ясно ж було, що десь закопана якась каверза.

— А це не шкідливо?

— На даному рівні — ні. Ефект зберігається два-три дні, не довше. Серйозний ризик виникає лише коли об’єднують плетіння, що відповідають за різні аспекти сутності, а цим ми, як ти можеш бачити, не займаємося.

Точно, Чарак категорично припиняв мої спроби відправити зомбі збирати дрова для ватри. Значить, керувався він про цьому ні разу не етикою.

— Страшно?

Дурне питання! Чорні нічого не бояться, але от сумніви в правильності вибраної путі у мене з’явилися.

Чарак посміхнувся блаженною і трохи божевільною посмішкою.

— Усі занепокоєні тим, що вони можуть втратити, ніхто не думає про те, що можна натомість отримати! Особисто я не вірю, що можна розгубити себе шматок за шматком. Якщо цілісність не втрачено, особа рано чи пізно відновить себе, можливо — в більш досконалому і закінченому виді. Але є щось, що отримати іншим шляхом неможливо…

— Зомбі? — ризикнув угадати я.

— Це вторинне, — відмахнувся некромант. — На тотожності вибудовується будь-яке розуміння. Всі люди намагаються зрозуміти інших людей, ототожнюючи себе з ними, вловлюючи суть за жестами, поглядами, інтонаціями. Але при цьому кожна людина, від народження до смерті, перебуває в цілковитій самотності всередині свого власного світу, куди інші можуть проникнути лише у вигляді блідих тіней. Некромант же здатний вийти за межі непроникної оболонки власного тіла.

— Чорний емпат? — я добре пам’ятав уроки Шереха, і така доля мені не видавалася надто привабливою.

Але Чарак лише похитав головою.

— Можливість прожити два, три, чотири життя. Усвідомити те, до чого ти ніколи не дійшов би самостійно: відчуття, образи, ідеї. Здобути таланти, яких не мав від народження. Ти знаєш, — щоки некроманта збентежено порожевіли. Чи мене вже глюки пішли? — Це п’янкіше за будь-яке вино. Саме тому для одної людини неможливо підняти зомбі в повній пам’яті і свідомості. Увібравши в себе людину всю цілком, ти, скорше за все, перестанеш існувати сам.

Чарак замовк — чи то змучився говорити, чи давав мені можливість обдумати почуте. Дивацтва останнього часу почали набувати трохи загрозливого смислу. Ось так збожеволієш, ніхто і не помітить. Ні, помітить — он, Шерех тягне руку, типу, «не бійся, я з тобою».

— Не турбуйся, — вирішив підбадьорити мене вчитель, — є якась межа складності, в межах якої піднятими можна керувати лише за рахунок внутрішніх резервів. Для всього, що більше, існує Магічний Круг — дванадцять адептів, які діють разом, здатні відтворити повну репліку небіжчика. Напевне, некромантія — єдина чорна дисципліна, яка безумовно вимагає колективної роботи.

Мене вразила несподівана здогадка:

— Значить, їм не вистачає…

— Угу, — скрушно погодився Чарак, — а я вже трохи застарий для таких ексерсизів.

Маг, який прожив чотириста років, має повне право скаржитися на похилий вік.

— А кого будуть піднімати, — не втримався я.

— Без поняття, — знизав плечима некромант, — скоро сам дізнаєшся. Але спочатку ми повинні будемо детально пройтися по всіх типах плетиі і окремо зупинитися на їх спряженні — я не знаю, ким саме тобі доведеться бути в Крузі.

Таким чином, сумнівні практики у мене все таки були присутні, а надмірна добродушність виявилася