Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Таємниця двох океанів, Григорій Борисович Адамов 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця двох океанів, Григорій Борисович Адамов"

243
0
03.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниця двох океанів" автора Григорій Борисович Адамов. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 102 103 104 ... 140
Перейти на сторінку:
курсу.

Підводний човен наполегливо продовжував по діагоналі свій обережний спуск у глибини. Він уже встиг опуститися не менше ніж на дві тисячі метрів від поверхні, коли раптом різко повернув право на борт.

Далеко в глибинах, осторонь корабля, розлилася величезна кривавочерзона заграва. З центра цієї заграви то поодинці, то струменями вогненного фонтана злітали вгору величезні розпечені плями і, вмить оповившись рожевими хмаринками пари, розривалися, наче ракети, на дрібні червоні осколки й падали вниз роєм темнобагряних метеоритів.

Підводний човен повільно кружляв біля вогнедишного вулкана, обережно наближаючись до нього по гігантській звужуваній спіралі. Багряне світло проникало вже крізь вікно в лабораторію й кидало на обличчя непорушно застиглих людей фантастичні барви, бліки. Світло посилювалося, переходячи з багряного в червоне, потім до нього приєдналось жовтогаряче, потім у центрі заграви, в грозових хмарах пари, виділилася яскрава, жовта пляма з сіткою розкиданих навколо неї коротких жовтих щупаль-ців, що темніли на своїх кінцях багряним кольором.

— Лава вивергається й застигає на схилах вулкана! — кричав крізь гуркіт зоолог Павликові. — Народження острова! На наших очах росте новий вулканічний острів! Чи розумієш ти це? — Зоолог був у нестямі від захоплення.

Покрутившись навколо невгасимого вулкана ще з півгодини, «Піонер» знову взяв курс на північний захід і скоро лишив позаду морські глибини, які в жорстокій боротьбі вогню з водою народжували нову землю.

Незабаром підводний човен повернувся у верхні шари, і Сідлер міг знову взятися за перервану роботу. Однак і Сідлер і всі, хто був у лабораторії, не скоро заспокоїлися і довго й гаряче ділилися один з одним почуттями та думками, збудоражені титанічною картиною, свідками якої їм довелося бути протягом останніх годин.

Очевидно, і всі на кораблі були вкрай схвильовані цим видовищем. У всякому разі такий висновок можна було безпомилково зробити щодо Горєлова, який, насилу стримуючи збудження, ходив по коридору верхньої, жилої частини підводного човна мимо трохи відсунутих дверей центрального поста управління. Там уже нікого не було: пішли капітан і старший лейтенант Богров, які керували важким і небезпечним плаванням підводного човна навколо вулкана; пішов і Шелавін, що спостерігав звідти його роботу. Вахту ніс лейтенант Кравцов, який підняв тільки що над поверхнею океану один з інфрачервоних розвідників і готувався за його допомогою «піймати сонце», щоб визначити точні координати підводного вулкана та майбутнього острова.

Як тільки лейтенант закінчив обчислення, у рубку ввійшов, усміхаючись, збуджений Горєлов.

— Ну, що скажете, Юрію Павловичу? — весело звернувся він до лейтенанта. — Гарна картинка? Я просто відірватися не міг від цього видовища!

— Так, Федоре Михайловичу, спектакль чудовий! — озвався лейтенант. — От почекайте хвилинку, я тільки занесу в журнал координати цього піротехніка.

— Піротехніка! — розсміявся Горєлов. — Хороша атестація для Плутона! До речі, а які, справді, його координати?

— Тридцять градусів двадцять дві мінути вісімнадцять секунд південної широти і сто тринадцять градусів дванадцять мінут тридцять п'ять секунд західної довготи, — відповів лейтенант, захлопнувши журнал.

— Он як! — радісно здивувався Горєлов. — Та ми вже майже біля Південного тропіка! Коли ж ми туди прийдемо, як ви гадаєте?

— Якшо не будемо зупинятися, то на звичайних восьми десятих ходу, курсом на норд-вест, прибудемо туди напевно через вісім годин. Завтра, двадцять дев'ятого липня, о четвертій годині. Хвилина в хвилину! Ні, ви краще скажіть, Федоре Михайловичу, — вигукнув лейтенант, поглядаючи на екран і слідкуючи за сигнальними лампочками на щиті управління, — чи помітили ви цей грандіозний фонтан з розжареного каміння, який ішов догори спочатку одним стовбуром, а потім на півдорозі розділився на чотири стовбури? Це була фейєрична картина! Немов гігантська кокосова пальма з чотирма схиленими багряними гілками на верховітті. Жоден піротехнік не вигадає такого номера!

Кілька хвилин Горєлов поділяв захоплення лейтенанта, потім раптом заквапився і, пославшись на негайну справу, швидко вийшов з рубки.

У коридорі було тихо й порожньо. Горєлов підійшов до крайнього люка, ступив було на гвинтові сходи, але зупинився й замислився. Обличчя його виявляло надзвичайне збудження. З хвилину він постояв непорушно, опустивши очі, потім, стрепенувшись, різко повернувся, піднявся назад у коридор і швидко попрямував до своєї каюти. Тут він почав похапцем роздягатися.

— Так не можна… Треба відпочити, треба набратися сил, — бурмотів він.

Роздягнувшись, він погасив світло й ліг на койку, але довго не міг заснути. У темряві чути було його зітхання, він часто перевертався з боку на бік, поки, нарешті, затих. Сон його був важким і тривожним, але через чотири години він прокинувся досить свіжим і бадьорим. Одягшись і вмившись, він відчув себе зовсім добре. За дві години наступала його вахта: Ромейко був хворий, і Горєлов охоче звільнив його на дві доби від робіт, взявши їх на себе. Він вийшов з каюти й пройшов у їдальню. Там він випив какао, добре закусив і глянув на годинник. Було нуль годин п'ятнадцять хвилин двадцять дев'ятого липня; до зміни вахт у машинному відділі залишалося ще п'ятнадцять хвилин. Горєлов вийшов з їдальні і попрямував до центрального поста. Підійшовши до його дверей, він озирнувся: у коридорі нікого не було. Злегка натиснувши на двері, Горєлов трохи відсунув їх, заглянув у вузеньку щілину й задоволено усміхнувся: як він і розраховував, на вахті знову був лейтенант Кравцов.

— Доброї ночі, Юрію Павловичу! Уже стали на вахту?

— Так; тільки що змінив старшого лейтенанта.

— Як ідемо?

— Чудово. Прямо на норд-вест.

— Вітаю від усієї душі цей курс Як душа рветься додому — передати важко!

— Зрозуміла річ. Не ви один…

— Пересічемо екватор, а там уже зовсім близько буде. До тропіка ще далеко?

Лейтенант глянув на годинник.

— Рівно через три години будемо там. Горєлов скинув очима на годинник.

— Ну, прощайте! Поспішаю змінити Козирєва. Ромейко ж хворий.

— Прощайте, Федоре Михайловичу!

Відпустивши Козирєва, Горєлов пройшов по всіх відсіках та камерах, що знаходились

1 ... 102 103 104 ... 140
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця двох океанів, Григорій Борисович Адамов», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Таємниця двох океанів, Григорій Борисович Адамов» жанру - 💙 Пригодницькі книги / 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця двох океанів, Григорій Борисович Адамов"