Книги Українською Мовою » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

214
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 102 103 104 ... 150
Перейти на сторінку:
цим я поки нічого не можу поробити, але в тому що я бачив, я абсолютно впевнено визнаю патерни мислення. Це поточні думки, немов «підсвічення» нейронів.

Він дивився в камеру, немов очікував від неї відповіді, але розчарувався, не отримавши її.

- Я подумав що ти забажаєш про це дізнатися, - на цьому запис він закінчив.

Вона ще не встигла сформулювати відповідь, коли надійшло нове повідомлення від Саутера. Вона відкрила його з почуттям вдячності і полегшення, за які їй стало чомусь, соромно.

- Крісьєн, - сказав адмірал, - у нас проблема. Перевір розпис сил для Ґанімеду, і дай знати чи бачимо ми одне й те саме.

Авасарала спохмурніла. Наразі затримка сигналу складала більше двадцяти дев’яти хвилин. Вона створила стандартний запит, прискорила його і підвелася. Спину скрутило у твердий вузол. Вона вийшла у спільне приміщення помешкання. Боббі, Котіяр і троє інших чоловіків сиділи у колі, роздаючи колоду карт. Покер. Авасарала підійшла до них, стегна боліли від рухів. Чомусь від низької гравітації у неї боліли суглоби. Вона нахилила себе до Боббі.

- Наступного разу роздавайте і на мене.

 

Наказ, який віддав Нґуєн на перший погляд взагалі не мав сенсу. Шість есмінців було виділено з ганімедянського патруля і на високому прискоренні направлено курсом, який, здавалося, вів в нікуди. Перші рапорти вели про те, що після певного періоду розмірковувань якого, власне, дідька, відповідна кількість марсіянських суден лягла на паралельний курс.

Нґуєн щось задумав, але вона спершу не зрозуміла, що ж це може бути. Та Саутер надіслав їй щось, що вона могла розгледіти.

Знадобилася година аби зрозуміти що саме.

Голденів «Росінант» відвалив від станції Тихо і тихим ходом почапав в бік Йовіанської системи. Можливо, політний план був погоджений з АЗП але ні Землю ні Марс вони не інформували, що означає пильне Нґуєнове око.

Але вони не просто перелякалися. Вони бажають його вбити.

Авасарала довгенько сиділа мовчазною, а потім підійшла до гравців. Котіяр з Боббі доходили до кінця гри з високими ставками, що гора шоколадних цукерок, яка правила в них за фішки була висотою п’ять сантиметрів:

- Пане Котіяр, сержанте Дрейпер. Прошу зі мною, будь-ласка.

Карти зникли. Поки названі люди йшли за нею в кімнату, чоловіки нервово переглянулися. Крісьєн обережно причинила за ними двері. Двері навіть не клацнули.

- Я готуюсь дещо зробити, що може спустити гачок, - сказала літня леді, - якщо я це зроблю, аспекти нашої ситуації можуть змінитися.

Котіяр і Боббі обмінялися поглядами.

- Мені треба дещо з комори дістати, - відреагувала Боббі.

- Я попереджу людей, - сказав охоронець.

- Десять хвилин.

Затримка між «Ґуаньїнь» і «Росінантом» все ще лишалась завеликою для спілкування, але була меншою за час, що потрібен сигналу аби дійти до Землі. В неї дещо закрутилася голова від розуміння того, як далеко від дому вона опинилась. Котіяр увійшов в кімнату і коротко кивнув. Крісьєн відкрила термінал і створила запит на зв’язок по вузькому променю. Передала код транспондера «Росінанта». Менше ніж за хвилину запит повернувся з відмовою. Усміхнувшись собі під ніс, вона відкрила зв’язок з рубкою.

- Говорить асистент помічника секретаря Авасарала, - сказала вона так, немов на борту міг бути ще хтось, - що за прутня сталася з вашим вузьким променем?

- Прошу пробачення, мадам секретар, - сказав блакитноокий молодик з коротко остриженим світлим волоссям, - ций канал зв’язку наразі недоступний.

- Якого прутня він недоступний?

- Він не доступний, мем.

- Чудово. Я не хотіла робити це по радіо, але якщо треба то маю увімкнути загальне мовлення.

- Боюсь, що це неможливо, - сказав хлопчина. Авасарала глибоко вдихнула і видихнула крізь зуби.

- Запросіть капітана.

За мить картинка змінилася. На екрані з’явилося худе, з карими очима ірландського сеттера обличчя капітана. Стулені, безкровні губи і стиснута щелепа казали їй що він, в цілому, в курсі про те що відбувається. Секунду вона просто дивилась в камеру. Цього трюку вона навчилась ще з самого початку. Споглядання зображення на екрані давало іншій персоні відчуття що за нею наглядають. Погляд у маленьку, чорну, мов голівка шпильки лінзу само по собі створювало враження нагляду.

- Капітане, мені необхідно відіслати повідомлення з високим рівнем пріоритету.

- Мені дуже шкода. У нас виникли технічні складнощі у системі зв’язку.

- Ви маєте запасну систему? Шатл який можна увімкнути? Будь-що?

- Не цього разу.

- Ви мені брешете, - мовила вона. Потім, коли він не відповів, додала, - я офіційно звертаюся з вимогою, аби ця яхта увімкнула аварійний маяк і лягла на курс до найближчого місця, де нам буде надана допомога.

- В мене немає змоги виконати це, мем. Якщо ви просто будете терплячою, ми доправимо вас на Ґанімед у цілості і збереженості. Я впевнений що будь-який ремонт, що нам потрібен буде виконано там.

Жінка нахилилася ближче до терміналу:

- Я можу підійти до вас і ми договоримо особисто. Ви знаєте закони не гріше за мене. Увімкніть маяк або надайте доступ до зв’язку.

- Мем, ви гість Жуля-П’єра Мао і я це поважаю. Але пан Мао є власником цього судна і я відповідаю лише перед ним.

- Значить, ні.

- Мені дуже шкода.

- Ти вилупку, зробив помилку, - сказала Крісьєн і вимкнула зв’язок.

У кімнату увійшла марсіянка з світлим обличчям, на якому відбивалася жага руху, немов гончака було припнуто мотузкою.

- Як все проходить? – запитала сержант.

- Я проголошую це судно порушником правил і стандартів, - мовила Авасарала, - Котіяр, ти будеш свідком.

- Як скажете, мем.

- Тоді добре. Боббі, передай це судно під мій контроль.

 

Розділ тридцять восьмий: Боббі.

 

- Що ще ми можемо зробити? – запитав керівник охорони. Двоє його людей заперли чималу скриню з написом «Робочий одяг» в кімнату Авасарали. Хоч і оперували чималим вантажним візком але хекали від навантаження. Навіть при м’якій чверті тяжіння, обладунки Боббі важили більше центнера.

- Ми впевнені що цю кімнату не контролюють? – запитала сержант, - воно спрацює значно краще, якщо вони не знатимуть що має статися.

Котіяр знизав плечима:

- Тут відсутні діючи засоби для підглядання, які я можу визначити.

- Нехай, - відповіла Боббі, гатячи кулаком у склопластикову стінку скрині, - відкривайте це.

Котіяр щось натиснув в себе на терміналі і скриня відчинилась з різким клацанням. Боббі відставила передню панель в бік,

1 ... 102 103 104 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"