Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

- Вам сподобалася ця пісня?

— Я її й вигадав для тієї дівчини, але ви, звичайно, перевершили всіх своєю незвичайною піснею. Вашу, я, на жаль, не повторю.

  — Я можу співати вам її щодня, доки ви не запам'ятаєте.

       — Було б чудово.

                                                                                      * * *

    Прийшовши до своєї кімнати, Джейн знесилена лягла на ліжко. Вона боялася заснути й на ранок виявити, що ніч у печері була лише сном. Хоча краще б так і було. І що їй тепер робити? Навіть, якщо вона зможе повернутися додому, як вона житиме там без нього? Вона так боялася, що може закохатися у вельможу Айронвуда і через нього захоче лишитися в цьому світі. І так дійсно сталося. Ще вдень вона відчувала до Фелікса "щось", тепер вона розуміла, що "щось" - це кохання. Джейн заплющила очі, уявляючи, як вранці вона прокинеться, а на вулиці буде так сонячно і ясно, як ніколи ще не було в Айронвуді. І тоді вона знатиме, що теж йому небайдужа, що ця ніч була для нього такою ж щасливою, як і для неї. Вона заплющила очі з блаженною усмішкою на обличчі. Її свідомість заповнили сни, які при всій своїй пишноті не могли перевершити реальність.