Читати книгу - "Сплячі красуні"

— Я цілком певний, що Террі Кумс — найдостойніший чоловік, — сказав Френк.

Найдостойніший чоловік наразі так вщерть налився алкоголем, що був на межі захлинання, але Френк цього не промовив. Сам вимотаний і нетверезий, але він нарешті второпав, що мусить бути обережний із тим, що виходить з його уст.

— Проте йому знадобляться помічники, щоб зачищати хвости. Я, безперечно, запропоную себе, якщо йому буде потрібен заступник.

— Мені подобається ця ідея, — сказав Дон. — Може, й зі своїм ім’ям папірчик вкину до капелюха. Мені начебто потрібна якась робота. Нам варто поговорити з ним про те, щоб поїхати туди і зразу ж забрати ту жінку, як ти гадаєш?

— Йо, — кивнув Френк.

В якомусь ідеальному світі він навряд чи довірив би Дону Пітерзу вичищати собачу клітку, але через його знання тюрми, мабуть, він їм стане в пригоді.

— Але коли ми всі трохи виспимось і протверезіємо.

— Ага, добре, давай я дам тобі номер мого мобільного, — сказав Дон. — І дайте мені знати, що ви з Террі надумаєте.

Він дістав ручку і блокнот, в якому зазвичай записував тих пиздось, що завдавали йому клопоту і тому мусили попасти в рапорт за погану поведінку.

3

Невдовзі після перших повідомлень про Аврору різко стрибнула вгору, подвоївшись, кількість самогубств серед чоловіків — а пізніше потроївшись і почетверившись. Деякі чоловіки вбивали себе гучно, стрибаючи з дахів будинків, пхаючи собі до рота дуло пістолета; інші робили це тихо — ковтали пігулки, замикали двері гаража і сиділи в заведених автомобілях. Один австралійський шкільний учитель-пенсіонер на ім’я Еліот Ейнслі, перед тим, як порізати собі вени й лягти поруч своєї сплячої дружини, зателефонував у прямий ефір радіостанції в Сіднеї, щоб пояснити свої наміри, поділитися роздумами. «Я просто не бачу сенсу тягнути далі без дівчат, — поінформував диск-жокея цей учитель на пенсії. — Мені подумалося, що це, можливо, іспит на нашу любов до них, на нашу їм відданість. Ви ж розумієте, авжеж, друже?» Той диск-жокей відповів, що нічого він не зрозумів, що, на його думку, Еліот Ейнслі «поїхав нахер глуздом»… але таких чоловіків було вельми багато. Такі самогубства називали по-різному, але назва, що увійшла до загального вжитку, народилась у Японії. Сплячі Мужі — чоловіки, які сподівались возз’єднатися зі своїми дружинами й дочками, де б ті не перебували.

(Марні надії. Жодному чоловіку не вільно було потрапити по той бік Дерева.)

4

Клінт зрозумів, що його дружина і син не відривають від нього очей. Болісно було дивитися на Лайлу, і ще болісніше — на Джареда, на обличчі якого панувало цілковите замішання. Клінт також помітив страх на обличчі Джареда. Шлюб його батьків, такий на позір надійний, який він сприймав як самозрозумілу річ, здавалося, розпадається просто перед його очима.

На дивані лежала маленька дівчинка в коконі з вершкового кольору прядива. Поряд з дівчинкою, в затишному кошику для праної білизни на підлозі — немовля. Втім, немовля в кошику не було схожим на немовля. Воно було схожим на щось обплетене павуком для майбутнього споживання.

— Стукнулись, зчепилися, лясь-лясь, — промовила Лайла, хоча з її тону більше не було схоже, щоб це її турбувало. — Я бачила, як вона це робила. Годі прикидатися, Клінте. Годі брехати.

«Нам треба поспати, — подумав Клінт, — Лайлі найбільше. Але не раніше, ніж розв’яжеться цей ідіотський сюжет, неначе з якогось ситкому. Та ну ж бо, мусить бути якийсь спосіб. Першою в нього майнула думка дістати свій телефон, але в ньому недостатньо великий екран для того, що він задумав».

— Джареде, інтернет же досі є, так?

— Був, коли я останнього разу вмикався.

— Принеси свій ноутбук.

— Навіщо?

— Просто принеси, гаразд?

— У мене справді є сестра?

— Ні.

Лайла вже почала було клювати носом, але тут стрепенулась:

– Є.

— Принеси ноутбук.

Джаред пішов по комп’ютер. Лайла знов почала куняти.

Клінт поплескав її по одній щоці, потім по іншій.

— Лайло. Лайло!

Її голова знов підсмикнулась.

— Я в порядку. Не торкайся мене.

— У тебе ще залишилося те, що ви приймали з Лінні?

Вона полізла собі до нагрудної кишені і видобула пуделко для контактних лінз. Відкрила одну з пластикових комірок. Всередині було трохи порошку. Вона подивилась на Клінта.

— Це сильна штука. Я можу видряпати тобі очі. Навіть без ніякого кокона. Я смутна, але також неймовірно зла.

— Я ризикну. Нумо.

Вона нахилилася, затисла одну ніздрю, а іншою занюхала порошок. Потім сіла прямо, з широко розплющеними очима.

— Скажи мені, Клінте, добре було з Шеннон у ліжку? Я думала, тобі зі мною добре, але з нею, мабуть, було краще, якщо ти переметнувся знову до неї, коли ми лише якийсь рік як одружилися.

Повернувся Джаред, його замкнуте обличчя промовляло: «Останніх слів я не чув», — і поклав перед батьком свій ноутбук. Роблячи це, він підкреслено не наблизився до Клінта. «І ти, Бруте?»

Клінт увімкнув Джаредів «Мак», зайшов на «Фаєрфокс» і ввів у пошук: «Шейла Норкросс Коглин баскетбол». Знайшлася та стаття. І фотографія дівчини на ім’я Шейла Норкросс. Чудовий збіса портретний знімок у баскетбольному светрі. З її гарним, розпашілим від штовханини на корті, обличчям. Дівчина усміхалась. Клінт вивчав фотографію майже тридцять секунд. Потім, не кажучи ні слова, він повернув ноутбук, щоб міг побачити Джаред. Син дивився з міцно стуленими губами і стиснутими кулаками. Потім вони звільна розслабилися. Він подивився на Лайлу ще більш збентежено, ніж до цього.

— Мамо… якщо тут є якась схожість, я її не бачу. Вона зовсім на мене не схожа. Чи на тата.

Очі Лайли, вже розширені після споживання чарівного порошку, розширилися ще дужче. Вона видала хрипке крякання, що мало бути сміхом:

— Джареде, прошу, не треба. Просто не треба. Ти сам не уявляєш, про що говориш.

Джаред скривився, немов щойно отримав ляпаса, і якусь жахливу мить Клінт був на межі того, щоб заїхати в голову своїй дружині, з якою прожив сімнадцять років. Утримав його від цього другий погляд на фото усміхненої дівчини. Бо якщо комусь хотілося її знайти, там таки була слабенька схожість, помітив її Джаред чи ні: видовжене підборіддя, високий лоб і ямочки, що позначали кутики її усмішки. Жодна з цих рис не відповідала Клінтовим власним, але він бачив, як вони підштовхують до асоціацій.

«Я закохана в твої ямочки на щоках, — казала іноді йому Лайла, коли