Читати книгу - "Сплячі красуні"

Він міг би пояснити їй, що йому зараз дійшло, тому що Клінт вважав, що він усе зрозумів. Але мався й інший спосіб. Була четверта ранку, час, коли майже всі в Три-Окружжі звичайно спали, але це не звичайна ніч. Якщо його стара подружка по опікунській системі досі не в коконі, вона відповість на дзвінок. Єдине питання — чи зможе він їй додзвонитися. Він спершу хотів набрати з мобільного, та потім натомість підійшов до телефона на стіні. Почув гудок робочої лінії — вже непогано.

— Що це таке ти витіваєш? — спитала Лайла.

Він не відповів, просто набрав 0. Після шести гудків, коли він уже злякався, що ніхто не відповість, що навряд чи було б дивним, озвався втомлений жіночий голос:

— Йо? Що?

Клінт мав великі сумніви, що «Шенандоа Телеком» інструктував своїх операторок саме так відповідати на дзвінки клієнтів, але був просто вдячний за те, що почув людський голос.

— Операторко, моє ім’я Клінтон Норкросс, з Дулінга, і мені дуже потрібна ваша допомога.

— Ось що я вам скажу, я дуже в тім сумніваюся, — відгукнулась вона тягучим говором, який міг (та, певне, так і було) походити з нетрів округу Бриджер. — Це жінкам сьодні треба допомога.

— Саме до жінки мені й треба додзвонитися. Її ім’я Шеннон Паркс. У Коглині.

Якщо вона взагалі є в довіднику. Самітні жінки часто вибирають шлях нереєстрації.

— Ви можете для мене її пошукати?

— Заради такої інформації ви могли б набрати 611. Чи скористатись вашим чортовим комп’ютером.

— Прошу вас, допоможіть мені, якщо можете.

Запала довга тиша. Зв’язок не перервався, але якщо вона просто при ньому заснула?

Нарешті операторка озвалася:

— Знайшла С. Л. Паркс на Кленовій вулиці в Коглині. Ви цю пані шукали?

Майже напевне так і було. Він так різко вхопив олівець, який звисав з дощечки для нотаток, що обірвав нитку.

— Дякую вам, операторко. Дуже вам вдячний. Ви можете дати мені номер?

Операторка продиктувала й обірвала зв’язок.

— Я не повірю їй, навіть якщо ти їй додзвонишся! — крикнула Лайла. — Вона брехатиме заради тебе!

Нічого на це не кажучи, Клінт набрав номер і навіть не встиг почати непокоїтись. Слухавку там зняли на половині першого гудка.

— Я досі не заснула, Ембер, — заговорила Шеннон. — Дякую тобі за дзвінок…

— Шен, це не Ембер, — промовив Клінт. Раптом він відчув слабкість в ногах і сперся об холодильник. — Це Клінт Норкросс.

5

Інтернет — це такий яскраво освітлений дім, що стоїть над темним підвалом з брудною долівкою. Вигадки розростаються в тому погребі, як гриби. Деякі — смачні, більшість — отруйні. Вигадка, яка народилася в Купертино[241], — а подавали її як абсолютний факт — належала до останніх. Чоловік, що видавав себе в Фейсбуку за лікаря, написав пост під назвою «ПРАВДА ПРО АВРОРУ»:

АВРОРА. ЗАСТОРОГА: ТЕРМІНОВО!

Д-р Філіп П. Вердруска

Група біологів та епідеміологів Кайзерівської медичної асоціації[242] визначила, що до поширення сонної хвороби Аврора спричиняються кокони, які оповивають вражених цією хворобою жінок. Дихання тих нещасних, проходячи крізь кокон, стає переносником інфекції. Цей переносник надзвичайно заразливий!

Єдиний спосіб зупинити Аврору — спалювати кокони разом з жінками всередині них! Робіть це терміново! Ви подаруєте своїм коханим той відпочинок, якого вони прагнуть у своєму напівпритомному стані, і зупините поширення цієї пошесті.

Зробіть це заради тих жінок, які ще не заснули!

ВРЯТУЙТЕ ЇХ!!!

Ні в Кайзерівській асоціації, ні в жодній з багатьох її філій не існувало доктора на ім’я Філіп П. Вердруска. Про це швидко повідомили по телевізору і в інтернеті, а також поширили спростування десятків відомих медиків та Центру контролю і запобігання захворюванням в Атланті. Фальшивка з Купертино стала головною новиною всіх каналів, коли сонце зійшло над Східним узбережжям Америки. Але ця коняка вже втекла зі стайні, і Лайла Норкросс могла собі уявити, що буде далі. Фактично, вона це ще раніше передбачила. Хоча люди можуть сподіватися на краще, Лайла, пропрацювавши у синій формі майже двадцять років, знала, що вірять вони в найгірше. У переляканому світі королюють фальшиві звістки.

Коли світанок зайнявся над штатами середнього заходу, випалювальні бригади вже шастали містами й містечками всієї Америки і зовнішнього світу. Жінок у коконах стягували на звалища, на поля й стадіони, де вони спалахували полум’ям.

Робота «Філіпа П. Вердруски» вже розпочалася, коли Клінт пояснив Шеннон актуальну ситуацію в родині Норкроссів, а потім мовчки подав слухавку своїй дружині.

6

Спершу Лайла не промовила нічого, тільки недовірливо дивилася на чоловіка. Він кивнув їй, немов вона щось йому сказала, а потім взяв делікатно Джареда за руку.

— Ходімо, — сказав він. — Дамо їй приватності.

У вітальні, в телевізорі, та жінка на Громадському каналі продовжувала низати бісер — схоже було, вона робитиме це навіть коли світ наблизиться до свого кінця, але звук, дякувати богу, було вимкнуто.

— Ти ж не батько тієї дівчини, правда, тату?

— Ні, — сказав Клінт. — Я їй не батько.

— Але звідки вона знає Кульне Вітання, яким ми ручкалися в Малій Лізі?

Клінт із зітханням сів на диван. Джаред сів поруч нього.

— Кажуть, яка мати, така й дочка, і Шен Паркс теж грала в баскетбол, хоча ні в старшій школі, ні в команді ААС ніколи. Вона ніколи не зв’язувалася з таким, де мусила чекати в черзі або пробігати крізь паперові кільця на зустрічах команди з фанатами. Любила вуличну, спонтанну гру. Хлопці й дівчата разом.

Джаред сидів причарований.

— А ти грав?

— Трохи, заради розваги. В мене це не дуже виходило. Вона могла б обвести мене будь-якої миті, коли тільки їй заманеться, бо сама грала безперервно. Тільки їй цього не треба було робити, бо ми ніколи не грали одне проти одного. Ми завжди були в одній команді.

У всіх сенсах, подумав він. Хіба ми тільки ручкалися однаково? Ми однаково виживали. Виживання було справжнім молочним коктейлем, тим, заради чого ми обоє билися.

— Джаре, Шен і придумала це Кульне Вітання. Вона навчила мене, а я навчив тебе й хлопців, коли тренував вас.

— Та дівчина, яку ти знав, придумала це вітання? — перепитав Джаред вражено, так, немов Шеннон була авторкою не якогось ручкання, а чогось новітнього в молекулярній біології. Від цього Джаред здався страшенно юним. Утім, таким він насправді й був.

— Еге ж.

Решту йому не хотілося розповідати