Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Пригоди в оргазмотроні 📚 - Українською

Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

281
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пригоди в оргазмотроні" автора Крістофер Тернер. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107 108 ... 221
Перейти на сторінку:
Келлзом Елвінсом, товаришем часів Гарварда, жив на орендованій фермі в місті Фарр, штат Техас. Обидва зачитувалися Райховою «Біопатією раку» і вирішили сконструювати акумулятор прямісінько на апельсиновій плантації в долині Ріо-Ґрáнде[60], якою володів Келлз. Збудований без жодних схематичних вказівок та рекомендацій прилад, який ті отримали на виході, містив декілька курйозних інновацій. «Усередині стояв старий рефрижератор, — пояснив Берроуз, — який можна було затягнути досередини, аби поставити на нього ливник, щоби він височів над вами, й ефект дії апарата, відтак, підсилювався». На те, щоб зібрати камеру, їм знадобилося декілька днів, і в результаті отримали вісім футів[61] апарата, який був набагато вищим за ті, які робив Райх. «Вийшла така собі вежа ратуші», — пригадує Берроуз.

Обидва по черзі сиділи в акумуляторі й добилися, як писав Берроуз, «очевидних результатів». Берроузу було цікаво, що мексиканці, які працювали на фермі, думали собі про цю дивну коробочку, у яку двійця заходила, «обгорнувшись рушниками», і виходила, почуваючись «сексуальними й здоровішими», ще й із «стояками». Берроуз та Келлз також зібрали одну меншу Райхову камеру-ливник, із розтрубом, яку використовували як додаток до великої камери. Їхня «зроби своїми руками» продукція, як визнавав Берроуз, була ще тією «халтурою», але все ж давала дуже потужний «сексуальний заряд».

«Я тут на днях читав “Біопатію раку” — останню книгу Вільгельма Райха, — писав Берроуз захоплено до Керуака. — Кажу тобі, Джеку, то єдиний аналітик, який щось тямить. Прочитавши книгу, я змайстрував оргонний акумулятор, і це справді працює. Чоловік — не псих, він бісів геній». Керуак казав, що Берроуз із захопленням агітував його згадати за камеру в його романі «У дорозі» (1955). Як писав Керуак, Берроуз запропонував йому такий уривок: «Нумо, скажіть мені, хлопчики, чом би вам не спробувати мого оргонного акумулятора? Влийте молодості до кісток. Я після нього мчуся до першого ж курв’ятника із швидкістю дев’яносто миль на годину, трах-трах-трах!».

Берроуз до кінця своїх днів час від часу користувався приладом. В останній його камері — неохайній, по клаптях зібраній халабуді, яку той тримав у саду позаду свого будинку в місті Лоуренс, штат Канзас, був ілюмінатор, крізь який свого часу виднілося фото рок-зірки Курта Кобейна. У 1970-х роках у журналі «Oui» вийшла стаття його авторства, яка звалась «Усі акумулятори, що я мав». У ній він вихвалявся: «Зайшовши до оргонного акумулятора, який ми зібрали на апельсиновій плантації в місті Фарр, що в Техасі, ваш репортер-крутелик у віці тридцяти семи отримав спонтанний оргазм… без рук. А вся справа у тому маленькому акумуляторі локального застосування».


* * *

«А що тобі з цього?» — анархіст Пол Меттік запитав якось у Ґудмена, коли той сказав йому, що щойно завершив сеанс в акумуляторі. «Нічого, — відповів Ґудмен так, наче то була, радше, екзистенціальна, а не лікувальна процедура, — нічого. Але це саме те, це саме те, що воно тобі дає».

Перлз зробив висновок, що будь-які схвальні заяви про оргонну камеру можна було розглядати як ефект плацебо. «Я стовідсотково віднайшов неточність у їхній схемі, — казав він про користувачів оргонної камери, яких зустрічав, — сугестивність, яку можна викривляти, як мені заманеться». Райх, на думку Перлза, зробив основний внесок до створення наукового підґрунтя для введеного Фрейдом поняття опору характеру, але він поспішив із своїми намаганнями зробити з лібідо видиму реальність. «Відтак поняття опору й справді існує, жодних сумнівів щодо цього, — пояснював Перлз, — але лібідо було і залишається енергією гіпотензивною, яку винайшов сам Фрейд задля пояснення своєї моделі людини». Райх, як він вважав, гіпнотизував себе і своїх пацієнтів до стану віри в існування оргону як фізичного та видимого еквівалента лібідо.

Перлз зауважив, що у всіх користувачів оргонної камери, зазвичай проявлялись певні симптоми параної. «Згодом я ще раз глянув на теорію броні, — продовжив Перлз, — і усвідомив, що ідея броні характеру й сама носила параноїдальні одежі. Вона припускає необхідність захищатися від навколишнього середовища і його ж атакувати». Вегетотерапію Перлз критикував за те, що та сприяла формуванню параноїдальних рис, заохочуючи пацієнта до того, щоб він чи вона «вбачали причину внутрішньої невдоволеності в зовнішніх обставинах, відмовлялися й скрупульозно відбирали матеріал, який можна асимілювати й зробити частиною себе».

Оргонна терапія, підсумовував Перлз як наслідок свого дослідження оргонної камери, була «винаходом Райхової фантазії, яка на той час уже давно злетіла з котушок». Той потенціал до реалізації, якого Райх зазнав у Нью-Йорку, відрізнявся від того, із яким він познайомився ще за європейських часів, і весь той оргонний містицизм стояв на краю наукового марева, забарвившись тонами меланхолії: «Нестерпне дитя Віденського інституту виявилося генієм, — писав Перлз в автобіографії, — але ненадовго, невдовзі на нього впаде чорна мітка “психованого вченого”»{439}.

У власній розробці методу аналізу характеру, яку звав ґештáльт-терапією, Перлз перевернув суть явища броні характеру з ніг на голову: там, де Райх вбачав її як захист проти ворожого зовнішнього світу, Перлз сприймав той же шар людського «я» як щит, що захищає від особистісних інстинктів — гальмівну сорочку для охорони від збудження, що проситься назовні. Відтак, то не була шкаралупа, яку слід було пробити, а радше щось невід’ємне, чим треба було оволодіти. Він хотів, аби його пацієнти були свідомими своїх тіл, аби вони відчували теперішнє яскраво — «тут і зараз», аби були «автентичними», аби діями своїми йшли за своїми бажаннями.

Перлз змушував пацієнтів розігрувати свої почуття, немов на сцені, аби ті вчилися асимілювати й нести відповідальність за них. Колись він хотів бути

1 ... 106 107 108 ... 221
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди в оргазмотроні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пригоди в оргазмотроні"