Читати книгу - "Olya_#1"

280
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Olya_#1" автора Володимир Худенко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 146
Перейти на сторінку:
Серж Рутабунга, 43 роки, помічник декоратора (Господи — десь іще існують подібні професії?) «при дворі» акціонерів Al Anаbar, громадянин, але злиденний — судячи з наявної інформації, отримав інтерфейс від якогось впливового родича…

Оля застигла посеред кімнати — зараз вона фактично була в тілі цього чоловіка, моніторила усі його сенсори і відчувала, як він/вона ось-ось прокинеться від тяжкого «дрімотного» сну…

Ось він/вона розплющує очі і бачить тьмяну приглушену стелю в маленькій службовій каютці, ось по стелі вже пробігає реклама, ось вона поволі запалюється на органічних стінах… Серж/Оля дратівливо закривається від реклами волохатою рукою з маленьким рожевеньким комунікаційним браслетом Dream Love Ltd. (Господи, та чи помішались вони всі на тому порно?) і сонно питає в стіни хрипким голосом:

— Ми ще стоїмо?

І стіна відгукується приглушеним андрогінним голосом:

— Ми спимо у своїх могилах.

— Що? — перепитує чоловік.

— Так, містере Рутабунга, — одгукується стіна тим самим стандартним голосом, — ми досі очікуємо рятувальників.

Оля розплющила очі і ще раз прогнала запис. Тоді ще раз. І ще. Тоді спинила його на волохатій руці чоловіка і «заскрінила» те зображення.

РОЖЕВИЙ браслет.

Чорт…

Це клятий лейтмотив!

Вона про всяк випадок видобула зі «сховища» резервних даних свій сьогоднішній відеозвіт для корпорації стосовно велелюбної десантниці і детально його передивилась… Ну так — капці! Не від Dream Love Ltd., але рожеві. Смішні, волохаті і РОЖЕВІ…

Вона знала, чому вчать в перші дні в Центрі Перепідготовки — два «спалахи», дві варіації — це ще НЕ лейтмотив. Але вона знала й те, що такі правила не завжди діють і треба покладатися на свої відчуття, а вона ВІДЧУВАЛА, що це не що інше, як лейтмотив, — до того ж такий, що «проламує» половину ситуації.

Все просто — Оля не там шукала причину «гула». Причина стовідсотково існує, але вона не на борту лайнера, вона десь «зовні» і саме тому прихована, саме тому вони з Янсоном її не бачать. Вона ще й близько не розуміла, що це їй дає, і навіть не пробувала для себе пояснити, ЯКИМ чином можуть бути пов’язані вранішній «розсинхрон» десантниці та слухова галюцинація божковського «декоратора», але імовірний лейтмотив вказав їй на певну примарну, ледь вгадну ЛІНІЮ і дав можливість ухопити ниточку з клубка — за самий лиш кінчик, двома пальчиками… Вона знала, що далі робити.

Треба негайно самотужки просканувати «божків» Янсона — він стовідсотково чогось там НЕ БАЧИТЬ, щось вислизає з його рук, а вона, Оля, тепер має інструмент, має мотивчик, він майорить перед нею, проблискує…

Треба самій їх перевірити, і в першу чергу оцю, з кількома рецидивами, хто тут у нас?.. Ага, Кендра Сальваторе, 70 років, спадковий акціонер і член ради директорів General Biology…

От лихо. Щастить же їй на General Biology…

3.

Спочатку вона відправила Асланоглу коротке повідомлення…

Please Wait…

Моніторинг зашифрованого з’єднання…

admin:

Як у вас справи, капітане?

[ ENABLE / DISABLE]

В кутику її погляду тут же виник прямокутник відеозображення, імовірно з нашоломної камери Асланоглу. Зображення тряслось і рухалось, по ньому пропливали ледь вловимі полиски присмеркового бачення. У тих полисках тремтіли та кружляли запліснявілі стіни, купи сміття та покручі арматури в якихось зеленуватих пагонах, лозах — то там то сям показувались жовтуваті та яскраво-помаранчеві квіточки в курних смугах світла…

— Ми знайшли базу, — пролунав у Олі в голові уривчастий голос турчанки. — Імовірно, це вона і є…

Голос на мить втонув у перешкодах — дуже схожих на ті, що тільки-но набридали їм із Янсоном…

— Це зруйнований космодром General Biology, тут на материку… — продовжила капітан. — …те, що від нього лишилось. Власне, тут мало що лишилось — ставлю на те, що росіяни атакували його з орбіти ще в вісімдесятих. Проте я не бачу тут ознак недавнього перебування людей. І сканування свідчить, що не менш як рік-півтора… Капрале! Обходьте рослинність — вона токсична…

Асланоглу вдихнула і забубоніла знов:

— Ми знайшли два вцілілі термінали в залишках казарм. Один вдалося відновити, але там усілякий дріб’язок — фрагменти нотаток чи чогось такого… Нічого цікавого. Імовірно, пірати користувались резервним терміналом на вахті, проте він розряджений і… здається, з нього видерто всі нутрощі, я не знаю, чим тут ще можна зарадити…

admin:

Як виглядає термінал?

[ ENABLE / DISABLE]

nur_aslanoglu:

1 ... 107 108 109 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Olya_#1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Olya_#1"