Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

- Авжеж! - сміялася Діана.

Вони зазирнули в гай з малиною, де раніше влаштовували гулянки. Давно тут не були, усілякі зустрічі перемістилися в кімнати, або на річку. Щось змінилося, навіть трави більше стало.

Варто було вийти до багаття, щоб очі від побаченої картини на лоб полізли. Лариса сиділа на лавці разом із В'ячеславом, який зі звіриним бажанням накидався на її губи, здавалося, ось-ось готовий її з'їсти. Його руки не соромлячись, блукали її талією, сідницями, занадто відверта сцена. Добре, що їх побачили не діти, інакше їхній психіці настав би кінець.

- Оце так зустріч! - несподівано вигукнула Христина, не давши Діані поміркувати над ситуацією. Може, навпаки, слід було піти.

Двоє закоханих підскочили, але зробити вигляд, що один одному вію з ока витягав уже не вийде. Їх чудово бачили.

- Очманіти, - випалила Діана. - І давно?

Лариса мовчала, немов школярка, що провинилася, але все ж відповіла на запитання.

- Понад місяць.

- Так це ти мене здала? - дійшло до Діани. Вона бігала очима по присутніх, не в змозі вдихнути на повні груди. Важко їй далося просто усвідомити це. - Тобто через тебе, - вона тицьнула на В'ячеслава. - Через тебе ви намалювали картину, яку планували ми! Ви вкрали нашу ідею.

Лариса махнула В'ячеславу рукою і прошепотіла, щоб він залишив їх наодинці. Таку розмову варто пережити без нього. Чоловік був із нею повністю згоден і одразу зник у кущах.

Після його відходу Лариса стала більш балакучою.

- Я випадково поділилася з ним деякими деталями, я ж не думала, що він їм розповість.

- Чорт забирай, так! Тому що він із "цих"! - кричала Діана. Могло здатися, що нічого жахливого не сталося, адже двоє закоханих нарешті помирилися. Але були речі, які складно пробачити.

- Це ти розповіла їм за Віталіка?! - почала здогадуватися Христина. - Господи! Якого біса, Ларисо?! Я ж тобі вірила! Я вам вірила, а ви тупо все зіпсували.  

- Так, вибачте, я облажалася! - гаркнула Лариса. Вона намагалася приховувати почуття провини й чудово з цим справлялася. - Жанна сама підслухала і розповіла іншим, я цього не хотіла.

- Та яка різниця?! - процідила Христина. - Це не твоя таємниця, якого біса ти розповіла хоч комусь? Ти не мала на це права.

- А Міша мав! Він мав знати правду, - Лариса від своїх слів не відмовлялася, що дивувало подруг ще більше.

- Повинен, коли буде готовий. Чому ви вирішили все за мене, хто вам дав право псувати чужі життя? Ми не лізли до компанії твого В'ячеслава, вони перші почали. А ти взяла і зрадила нас. Помирилася зі своїм колишнім, усе йому зливала, звісно, про це знатимуть усі, бо вони не вміють мовчати! Може він помирився з тобою, тільки щоб інформацію випитувати!

- Яку інформацію? - скрикнула Лариса. - Ми помирилися, тому що наше розставання було помилкою. Я ж не секретний шифр їм здала, нічого важливого ви не приховували. До чого ця ненависть?

- До чого? - сіпнулася Діана. - Ми значить, через вас перестали з ними спілкуватися, а виявляється, у цьому не було сенсу...

- Річ не в нас, - підкреслила Лариса. - Вам просто подобалося з ними конкурувати. Ви згадайте! Христина з Ріком із першого дня сваряться, ледь очі одне одному не повидирали. Діма ненавидів того ж Ріка через Агату. Жанну навіть коментувати не хочу. Щодо тебе і Вероніки там і так зрозуміло, хлопця не можете поділити. І ти, Діано, не краща. Що в тебе з Вадимом? Бачила я, як він тебе затискав.

- Він забрав мою перемогу, бляха, я тобі все пояснила! А ти просто перейшла на їхню сторону. Це зрада.

- Немає ніяких сторін, - огризнулася Лариса, а ці двоє зрозуміли, що в чомусь вона має рацію. - Вже давно немає. І ворожнечі ніякої немає, ви ж нормально спілкуєтеся. Ви самі вигадали ці бар'єри, ви готові були ненавидіти їх, тільки через нас зі Славою. Ми вас ні про що не просили. Ви самі розділилися на дві групи й ось, що з цього вийшло. Ми розібралися самі. Діставайте білий прапор.