Читати книгу - "Стів Джобс"

Ми саме зробили Pixar публічною компанією, і я був задоволений своєю посадою виконавчого директора там. Я ніколи не чув, щоби хтось був виконавчим директором одразу двох компаній, навіть тимчасово, і не був певен, що це — законно. Я не знав, що хотів робити. Мені подобалося проводити більше часу з родиною. Мене розривали суперечливі думки. Я знав, що Apple має серйозні проблеми, тож я думав: «Чи хочу я попрощатися з тим стилем життя, який у мене був на той момент? Що подумають акціонери Pixar?». Я поговорив із людьми, яких поважав. Нарешті я задзвонив до Енді Ґроува десь о восьмій ранку в якусь суботу — надто рано. Я розповів йому про всі «за» і «проти», а він мене обірвав на півслові й сказав:

— Стіве, а мені по барабану, що там із Apple.

Я був вражений. І саме тоді усвідомив, що мені не по барабану, що відбувається з Apple, — я започаткував цю компанію, і вона вартувала того, щоби залишитися при житті. Саме тоді я вирішив, що тимчасово повернуся туди, щоби допомогти їм найняти виконавчого директора.

Слова Стіва про те, що йому подобається проводити час зі своєю родиною, не звучали переконливо. Він ніколи не ставив собі за мету завоювати титул Батька року, навіть коли в нього було трохи вільного часу. Так, він почав приділяти більше уваги своїм дітям, особливо Ріду, але його основним фокусом була робота. Джобс часто був байдужим до своїх молодших доньок, знову віддалився від Лізи й нерідко був доволі дратівливим із дружиною.

Тож що було справжньою причиною його вагань із приводу того, чи варто взяти на себе керівництво Apple! Попри все його свавілля й ненаситне бажання контролювати, Джобс був нерішучим і стриманим, коли справа стосувалася того, у чому він не мав упевненості. Він жадав досконалості, і йому не завжди добре вдавалося зрозуміти, як то можна змиритися з чимось меншим. Стіву не подобалося змагатися зі складнощами чи пристосовуватися до чогось. Це стосувалося витворів, дизайну та меблів для будинку. Це також стосувалося особистих зобов’язань. Якщо він точно знав, що напрямок руху обраний правильно, то його неможливо було зупинити. Але якщо в Джобса виникали сумніви, він інколи відходив убік, уникаючи думок про те, що йому не підходило досконало. Це траплялося, коли Амеліо запитував його, яку роль він хоче зіграти, а Джобс мовчав та ігнорував ситуації, які викликали в нього дискомфорт.

Таке ставлення частково пояснювалося його схильністю бачити світ у чорно-білому форматі. Людина була або героєм, або невігласом, продукт був або дивовижним, або гімняним. Але його також могли загнати в кут питання, які були складнішими, не зовсім ясними або ж мали в собі багато нюансів: одруження, покупка «правильного» дивану, керування компанією. Крім того, він не хотів братися за те, що могло принести йому поразку.

— Думаю, що Стів хотів зважити, чи можна було ще врятувати Apple, — сказав Фред Андерсон.

Вулард і рада директорів вирішили зробити перший крок і звільнити Амеліо, навіть попри те, що Джобс ще не визначився, наскільки активну роль він гратиме як радник компанії. Амеліо саме збирався поїхати на пікнік зі своєю дружиною, дітьми й онуками, коли йому задзвонив Вулард із Лондона.

— Ми хочемо, щоби ти покинув свій пост, — сказав Вулард просто.

Амеліо відповів, що зараз йому не зручно це обговорювати, але Вулард відчував, що варто натиснути.

— Ми оголосимо, що заміняємо тебе іншою людиною.

Амеліо заперечив.

— Пам’ятаєш, Еде, я сказав раді, що мені потрібно три роки, щоби поставити компанію знову на ноги, — сказав він. — Ще й половини з того часу не минуло.

— Рада ухвалила своє рішення й не має на меті продовжувати це обговорювати, — відповів Вулард.

Амеліо запитав, хто ще знає про це рішення, і Вулард сказав йому правду: всі решта членів ради і Джобс.

— Стів був одним із людей, з яким ми це обговорювали, — сказав Вулард. — Його точка зору така: ти — справді хороша людина, але мало що тямиш у комп’ютерній індустрії.

— Якого милого ви взагалі залучали Стіва до ухвалення такого рішення? — запитав Амеліо, розлютившись. — Стів навіть не є членом ради директорів, тож якого чорта він бере участь у цій розмові?

Але Вулард не відповів, тож Амеліо поїхав на родинний пікнік, після якого зважився розповісти про те, що сталося, дружині.

Інколи в Джобса проявлялася дивна суміш колючості й вразливості. Зазвичай він аніскілечки не переймався тим, що про нього думають люди; він міг відкидати їх і ніколи більше не говорити з ними. Проте часом він також відчував непереборний потяг порозумітися. Тож того вечора Амеліо, до свого подиву, отримав дзвінок від Джобса.

— Господи, Ґіле, я просто хотів, щоби ти знав, я говорив з Едом сьогодні, й мені справді кепсько від того всього, — сказав він. — Я хочу, щоби ти знав, що я жодним чином не причетний до такого повороту подій, це рішення ухвалила рада, але вони консультувалися зі мною.

Він сказав Амеліо, що поважав його за те, що той «найчесніша людина з усіх, кого я коли-небудь зустрічав», і продовжував давати якісь непрохані поради.

— Візьми собі шість місяців відпустки, — сказав Джобс. — Коли мене викинули з Apple, я відразу ж повернувся до роботи, і я про це пошкодував.

Він також сказав, що в разі потреби Амеліо може завжди звертатися до нього за порадою.

Амеліо був вражений, але спромігся пробурмотіти декілька слів вдячності. Він повернувся до дружини й переказав йому те, що Джобс сказав:

— У певному сенсі мені все ще подобається цей чоловік, але я йому не вірю, — сказав Ґіл.

— Я була абсолютно зачарована Стівом, — відповіла вона, — і я справді зараз почуваюся ідіоткою.

— Ласкаво просимо до клубу, — відповів її чоловік.

Стівен Возняк, який сам зараз був неофіційним радником компанії, був приємно схвильований тим, що Джобс повертався. (Він легко пробачав.)

— Це було саме те, чого ми потребували, — сказав Возняк, — оскільки, що би хто не думав про Стіва, він знає, як повернути магію.

Його зовсім не здивував тріумф Джобса над Амеліо. Як Возняк сказав у коментарі Wired одразу після того, як це відбулося: «Ґіл проти Стіва Джобса. Гра закінчена».

У той понеділок ключові працівники компанії Apple зібралися в залі. Амеліо, який саме зайшов туди, виглядав спокійним і розслабленим.

— Що ж, мені сумно це говорити, але для мене настав час рухатися далі, — сказав він.

Фред Андерсон, який