Читати книгу - "Помилково заручені, Тіна Волф"

Вона дивилася на нього, роззявивши рота. 

— Це… Це запис? 

— Так! — гордо кивнув Михайло. 

— Ти це записав?! 

— Авжеж! Бо це натхнення не повториться! 

— Дякую, хоч за це! 

— І я подумав… — він розгладив футболку і продовжив натхненно. — А що, як я влаштую виступ на корпоративі?! 

Тепер у Аліни відняло мову. 

— Що ти влаштуєш?! 

— Ну, чому ні? У мене ж є талант! 

— Ти маєш єдине — це п’ять хвилин, щоб я тебе не задушила! 

— Ну, я думав, що раз ми вже йдемо разом, то я можу трішки привернути увагу… 

Аліна закрила обличчя руками. 

— Боже, ну за що мені це?! 

— Це буде хіт! 

— Це буде ганьба! 

— Та ти не шариш! 

— Я шарю одне: ти зараз або перестанеш видавати ці звуки, або я задушу тебе цією футболкою! 

Михайло посміхнувся: 

— То ти все-таки послухала мій запис? 

— І жалкую про це! 

— Але тобі сподобалось? 

— Сподобалося б, якби ти замовк і дав мені доспати! 

Він зітхнув. 

— Добре, добре, розумію. Натхнення натхненням, але сусідські відносини важливіші. 

— О, нарешті щось розумне! 

— Але якщо хочеш, я можу присвятити тобі окремий трек… 

— МИХАЙЛЕ!!! 

Вона грюкнула дверима, залишивши його стояти в коридорі, а сама попрямувала назад у ліжко. 

Щоправда, заснути після такого потрясіння було вже неможливо.