Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Том 6 📚 - Українською

Читати книгу - "Том 6"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Том 6" автора Леся Українка. Жанр книги: 💛 Поезія / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 88
Перейти на сторінку:
мармур між кипарисами, багато квітів тропічних, яскравих. Більше краси, ніж туги.

Донна Анна і Долорсс. Анна ясно вбрана, з квіткою в косах, вся в золотих сіточках та ланцюжках. Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квіток.

Долорес (устає і втирає хустинкою очі)

Ходім, Аніто.

А н н а

(сідає на скамницю під кипарисом) Ні бо ще, Долорес,

тут гарно так.

Долорес (сідає коло Анни)

Невже тобі принадна могильна ся краса? Тобі, щасливій!

А н н а

Щасливій?..

Долорес

Ти ж без примусу ідеш за командора?

А н н а Хто б мене примусив? Долорес Ти ж любиш нареченого свого?

А и н а

Хіба того не вартий дон Гонзаго? Долорес

Я не кажу того. Але ти чудпо відповідаєш, Анно, на питання.

А н н а

Бо се такі питання незвичайні. Долорес

Та що ж тут незвичайного? Ми, Анно, з тобою подруги щонайвіриіші,— ти можеш все мені казать по правді.

А н н а

Спочатку т и мені подай сей приклад. Ти маєш таємниці. Я не маю.

Долорес Я? Таємниці?

А н н а (сміючись)

Що? Хіба не маєш?

Ні, не спускай очей! Дай, я погляну!

(Заглядає їй в очі і сміється.)

Д о л о р е с

(із слізьми в голосі)

Не муч мене, Аніто!

А н н а

Навіть сльози?

Ой господи, се пасія правдива!

Долорес закриває обличчя руками.

Ну, вибач, годі!

(Бере в руки срібний медальйон, що висить у Долорес на чорнім шнурочку на грудях.)

Що се в тебе тута, в сім медальйоні? Тут, либонь, портрети твоїх покійних батенька й матусі?

(Розкриває медальйона раніше, ніж Долорес устигла спинити її руку.)

Хто він такий, ссй прехороший лицар?

Долорес Мій наречений.

А н н а

Я того й не знала, що ти заручена! Чому ж ніколи тебе не бачу з ним?

Долорес

І не побачиш.

А н н а

Чи він умер?

Долорес Ні, він живий.

А н н а

Він зрадив? Долорес Мене не зрадив він нічим.

А н п а (нетерпляче)

Доволі

тих загадок. Не хочеш — не кажи.

Я лізти в душу силоміць не звикла.

(Хоче встати, Долорес удержуе її за руку.) Долорес

Сядь, Анно, сядь. Чи ти ж того не знаєш, як тяжко зрушити великий камінь?

(Кладе руку до серця.)

А в мене ж тут лежить такий важкий і так давно... він витіснив із серця всі жалі, всі бажання, крім одного...

Ти думаєш, я плакала по мертвій своїй родині? Ні, моя Аніто, то камінь видавив із серця сльози...

А н п а

То ти давно заручена?

Долорес

Ще зроду.

Нас матері тоді ще заручили, як я жила у маминій надії.

А н н а

Ох, як се нерозумно!

Долорес

Ні, Аніто.

Либонь, се воля неба, щоб могла я

його своїм по праву називати, хоч він мені і не належить.

А н н а

Хто він? Як чудно се, що я його не знаю.

Долорес Він — дон Жуан.

А н н а

Який? Невже отой...

Долорес

Отой! Той самий! А який же другий із сотень тисячів усіх Жуанів так може просто зватись «дон Жуаю>, без прізвиська, без іншої прикмети?

А н н а

Тепер я розумію... Тільки як же?

Його вже скілька літ нема в Севільї... Таж він баніт? *

Долорес

Я бачила його остатній раз, як ми були в Кадіксі, він жив тоді, ховаючись в печерах... жив контрабандою... а часом плавав з піратами... Тоді одна циганка покинула свій табір і за море з ним утекла, та там десь і пропала, а він вернувся і привіз в Кадікс якусь мориску*, що струїла брата для дон Жуана... Потім та мориска пішла в черниці.

А н н а

Се неначе казка.

Долорес Однак се щира правда.

А н н а

А за віщо його банітувано? Щось я чула, та невиразно.

Долорес

Він, як ще був пажем, то за інфанту викликав на герець одного принца крові.

А н н а

Та інфанта

його любила?

Долорес

Так говорять люди,

а я не вірю.

А н н а Чом?

Долорес

Якби любила, вона б для нього кинула Мадрід і королівський двір.

А н н а

Чи се ж так легко? Долорес

Любові легкого шляху не треба,

Адже толедська рабинівна віри Зреклась для нього.

А н н а

Потім що? Долорес

Втопилась.

Anna

Ото який страшний твій наречений!

Ну, правда, смак у нього не найкращий: циганка, бусурменка і жидівка...

Долорес

Ти забуваєш про інфанту!

Анна

Ну,

з інфантою все псвпразна справа! Долорес

Він, у вигнання їдучи, підмовив щонайсвятішу абатису, внуку самого інквізитора.

Anna

Невже?

Долорес

Ще потім абатиса та держала таверну для контрабандистів.

А н п а

( сміється)

Справді,

він не без дотепу, твій дон Жуан!..

А ти неначе горда з того всього,— рахуєш тих сперечниць, мов трофеї, що лицар твій здобув десь на турнірі.

Долорес

А заздрю їм, Аніто, тяжко заздрю!

Чому я не циганка, щоб могла зректися волі вільної для нього?

Чому я не жидівка? — я б стоптала під ноги віру, щоб йому служити! Корона — дар малий. Якби я мала родину,— я б її не ощадила...

Анна Долорес, бійся бога!

Долорес

Ох, Аніто,

найбільше заздрю я тій абатисі!.

Вона душі рятунок віддала, вона зреклася раю!

(Стискав руки Анні.)

Анно! Анно!

Ти не збагнеш сих заздрощів ніколи!

А н н а

Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я,— він і тебе ж покинув!

Долорес

Мене не кидав він і пе покине.

А н н а

Знов загадки! Та що се ти, Долорес? Долорес

Ходила й я до нього в ту печеру, де він ховався...

А н н а (з палкою цікавістю)

Ну? і що ж? Кажи!

Долорес

Він був порубаний. Жону алькада * він викрасти хотів. Але алькад її убив, а дон Жуана зранив...

А н н а

Та як же ти дісталася до нього? Долорес

Тепер я вже й сама того шз тямлю...

То щось було, як гарячковий сон... Гляділа я його, носила воду опівночі, і рани обмивала, і гоїла, і вигоїла.

А н н а Що ж?

Обе і все?

Долорес

Осе і все. Він встав, а я пішла від

1 ... 10 11 12 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 6», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Том 6"