Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Кімната Яни

Отже, це не інсценування та не постановка. Тут все справжнє. І якимось незбагненним чином я сюди потрапила.

Як кажуть, потрапила так потрапила.

Одна, без грошей, без житла та без одягу.

Одна… Одна? Стоп! Я тут одна.

Немає ні мого законного, ні його головорізів, ні банків, ні бізнесу — нічого, що пов'язує мене з минулим життям.

Та начхати, що тут повне середньовіччя і немає інтернету з електрикою. Тут немає мого чоловіка! І я… я вільна.

Все ще не вірячи в реальність того, що сталося, я розреготалася.

Скільки разів я мріяла про цей момент. Я була готова душу за нього віддати. Стрибнути в прірву… Що за фактом я й зробила… І отримала… її… таку довгоочікувану, таку потрібну та бажану… свободу.

Та хоч у кам'яному віці, хоч із сокирою на мамонта — головне, що тепер я вільна…

Хміль не брав, серце нерівно смикалося в істериці від почуттів. Я кидалася по кімнаті як звір, але зовсім не загнаний, навпаки — як звір, що відчуває полювання.

"Вільна, вільна, вільна", — крутилося в мене в голові.

Я відчинила вікно й жадібно втягла морозне повітря.

Ось він, запах життя, мого нового життя.

Я відчула, як мої крила ворухнулися. Ну той що, що одне з них зламане, мені вистачить і того, що є. Головне, я тепер можу літати.

Я розкинула руки та уявила, що лечу, ніби у мене справді є крила.

Тілом біг озноб, але я не відчувала холоду, зате відчувала, як усередині мене піднімається хвиля.

ВІЛЬНА!

Там же. Ранок

Прокинулася з важкою головою, але легким серцем. Мені хотілося діяти. Насолодитися тим, що за моєю спиною не тягнеться шлейф принижень і побоїв, що я можу робити те, що хочу я, а не хтось інший.

Спустившись у їдальню й заставши там графа, я підійшла до нього і, притиснувши руки до грудей, вимовила:

— Граф, я ще раз щиро прошу у вас вибачення за вчорашнє непорозуміння, я не мала права так чинити, — граф витріщився на мене переляканими очима. — У зв'язку з обставинами, що склалися, я прошу у вас дозволу скористатися вашою гостинністю ще кілька днів. Мені необхідно залагодити деякі справи, перш ніж я покину вас.

— Безумовно, леді Яніна, можете користуватися нашим будинком, скільки вам заманеться, — розгублено пробелькотів граф.

У цей момент в їдальню увійшла графиня.

— Доброго ранку, — звернулася вона до графа. — Доброго ранку, леді Яніна.

— Доброго ранку, графиня, й прошу вас, звертайтеся до мене просто Яна.

Граф із графинею розгублено переглянулися.

Ну а що ви хочете, рідні мої, вчора в ніс, а сьогодні просто Яна. Ось така я непостійна, а насправді дуже меркантильна особа. Адже жити мені десь треба, поки я не придумаю, що робити далі.

Після сніданку я одразу вирушила на пошуки свого вчителя метання ножів. Дізнавшись, що я прагну продовжити навчання, хлопець радісно покидав всю свою роботу та стрибав навколо мене як песик.

Чи то я була гарною ученицею, чи вчитель мій дуже вже старався, час від часу кидаючи на мене дивні погляди, але справи в нас йшли до ладу.

Після обіду я попросила у графа карти та засіла за їхнє вивчення.

Вивчаючи назви країн та міст, я дійшла висновку, що написи написані далеко не моєю рідною мовою.

То чому я їх розумію?

Втім, як і саму мову цього світу. Адже вивчити іноземну мову миттєво неможливо.

Так само, як неможливо опинитися в іншому світі, зістрибнувши з моста у своєму.

Чи можливо?

Щось я заплуталася, подумаю про це згодом, спочатку треба розібратися з насущними проблемами.

— Граф, — звернулася я до господаря замку після закінчення вечері.

— Йоган, — поправив мене граф. — Якщо ви попросили звертатися до вас Яна, то й вас прошу звертатися до нас Йоган і Марі.

Графиня, беручи шиття та сідаючи в крісло, посміхнулася, ніби підтверджуючи, що це було їхнє спільне рішення.

— Добре. Йоган, я не дуже добре знаю вашу країну, тому не могли б ви трохи просвітити мене в області політичної обстановки, що склалася на сьогодні?

— Ви цікавитеся політикою? — здивувався граф.

— Безумовно, — коротко й сухо відповіла я, щоб уникнути подальших розпитувань.

Граф глянув на дружину, а та переможно посміхнулася. Мабуть, вони сперечалися за мене. Тим краще.

За словами графа я зрозуміла, що в Тамії, а саме так називалася держава, в якій я опинилася, правила абсолютна монархія.

Основні політичні сили були представлені трьома напрямками:

Герцог Нольшан, він же міністр фінансів, що підгріб під себе основні фінансові потоки, а тому тримає пальму першості політичної ваги.