Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Принцеса для демона, Стефанія Лін 📚 - Українською

Читати книгу - "Принцеса для демона, Стефанія Лін"

1 071
0
04.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Принцеса для демона" автора Стефанія Лін. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 61
Перейти на сторінку:

– Дочекаюсь! – Сичу. – Ненавиджу тебе! Ненавиджу! Тупий шматок дерева! Я не принцеса, відчепись!

– Моя прекрасна леді Ліліана через вашу втрату пам'яті доводиться робити вам боляче. Не змушуйте повторювати це знову. – Голосно, падлюка, каже, щоб фей чув. А потім підхоплює на руки знесилене болем тіло й перекинувши через плече широким кроком йде з лісу, залишаючи мою Дашку у руках Срібноволосого.

– Дашку...Дашку візьми! – Гиркаю, розуміючи, що без неї взагалі зав'яну тут.

– Скоге, приведеш її. – Кидає цій феї, що із задоволеним виразом обличчя залишається позаду.

В палац Сеера ми повертаємося іншим шляхом. Принаймні безкінечними сходами точно не йдемо. Демон швидко опиняється в середині й заносить мене у мою кімнату. Кидає на ліжко й відходить до дверей, та озирнувшись, каже:

– Ти винна мені за ковдру, Ліліана. І завтра ми відправляємося у Долину Пісків. Спробуєш ще раз втекти – твоя подруга помре. Ясно?

Вкладаю у погляд всю ненависть яку тільки можу й пронизую ним чоловіка навпроти. Прекрасний ззовні й такий виродок всередині. Не рідкість, так?

– Ясно! – Твердо відповідаю.

 

****
Ранок, на моє щастя починається із задоволеного обличчя Дашки, що нависає зверху. Світле волосся подруги розтріпане, але очі сяють.

– Ти спала з тією феєю, чи що? – Бурчу, відкидаючи ковдру.

– Спала. – Погоджується. – І це фейрі. Не фея.

– Не бачу різниці.

– Даремно. Та не важливо. Він…. о Боги, він боготворив моє тіло, уявляєш? Це, блін, так класно було. Сходжу до нього ще не раз, це точно.

– Коріння пускаєш у чужому світі, люба моя? – Уїдливо. На відміну від Дашкиного позитиву я відчуваю лише гнів. Ні, зрозуміло чому: на мені поставили якусь печать і дурнуватий демон може зробити боляче у будь-який момент. А Дашці то що, кайфує. Он, жаданою себе відчула, засранка.

– А що? – Хмикає. – Твій демон мені не подобається, але Скоге просто скарб.

– Дашка, ти головою вдарилась? Ми, трясця його, у чужому світі!! Я ще в повній мірі цього не розумію, а ти вже з феями спиш!

– Не фея, він не фея, він – фейрі!

– Та хоч Лохнеське чудовисько, мені то що?! – Від гніву на все навколо зіскакую з ліжка й роздратовано відкидаю спідницю. Як же мене дратують ці сукні! – Нам потрібно думати як додому повернутися. А ти!..– докоряю. – Не пройшло навіть трьох днів, як вже встигла переспати з представником цієї Саари!

– Рекомендую тобі теж спробувати. Але май на увазі: Скоге не віддам. Он, Сеера свого бери.

– Ти що, точно головою вдарилась? – Хмурюсь й нарізаю кола кімнатою. – Та я швидше здохну, ніж з Сеером спати буду.

– Лелька, – мрійливо тягне подруга, – тобі потрібна сексуальна розрядка. Я тобі як спец кажу. Ти ж вже майже пів року як розійшлась зі своїм колишнім, тому точно голодна. А через це і зла.

– Зла я, – зупиняюсь поруч з ліжком й пронизую дурнувату подругу вбивчим поглядом, – через печать на моєму тілі, хоч я й не розумію де вона і як це взагалі працює. Зла, через те, що Демоняка збирається тягнути мене у якусь Долину Пісків, а я не знаю, що це таке, хоч чує моє серце, нічого хорошого там немає. А ще зла, тому що Демоняка забирає мою свободу. А, плюс маленька деталь, МИ У КЛЯТОМУ ІНШОМУ СВІТІ!

– Ого, та тебе просто розриває на шматки. – Спокійно витримує мою істерику й потягнувши за руку садить поруч з собою. – Лель, я знаю, все погано, насправді, але...хіба у нас є варіанти? Втекти ми зараз не можемо. Законів цього світу не знаємо. А щоб повернутись додому нам потрібно знайти відьму, котра зможе це зробити. Та простими, нікому не потрібними чужинцями тут, ми цього не зробимо. Сама ж це розумієш. Тому давай просто пристосуємось, удамо, що все нормально. Врешті, спробуємо насолодитись тутешньою красою. І, потрохи будемо дізнаватися як драпанути звідси, щоб аж п'яти блищали.

– Я знаю. – Схлипую. – Знаю, Даш. Ти маєш рацію. Але…

– Але ти надто емоційна. Лель, все буде нормально. Ти краще зваб Сеера, щоб зрозуміти з якою метою тягне у Долину Пісків.

– Взагалі-то він сказав, що хоче покінчити з їх нападами на його Імперію. А я ж типу принцеса якогось там Ремакса. Хоче, щоб супроводжувала. Але от знаєш, коли дупою чуєш, зробиш щось і капець? От і ця Долина у мене викликає стійке відчуття, що якщо я опинюсь там, то все, пиши пропало.

– Так, хитрощів у тобі, як у лайні прекрасного. Я й кажу тобі, зваб його.

– Господи, та як ти це уявляєш? Вчора я готова була видряпати йому очі, а сьогодні буду усміхатись? Та чорта з два! Не зможу. Все одно нігтями вчеплюсь у демонячу пику.

– Мда...– Дашка піджимає губи, – не пику, а дуже й дуже гарне обличчя з глибоким поглядом…

– Ум...уу...у-у-у-. Припини. – Падаю спиною на ліжко й витріщаюсь на балдахін оповитий прозорою тканиною.

– Ну, подумай. Раптом вийде. А як ні, то зі спокійною душею будеш далі огризатись до нього. Тим паче, я ж не кажу закохатись у нього самій, я кажу звабити, щоб дізнатись його плани щодо тебе, та й взагалі для чого йому ти!

– Розумно, але неможливо. Ти мене знаєш. Я вмію пручатись, але ніяк не ластитись ніби кошеня.

– Пфф… Будь-яка нормальна жінка має вміти зваблювати. Це ж природою закладено.

– Отже, я не нормальна. – Бурчу.

Відчуваю себе так, ніби з мене витягли всі сили. Моральні нічого не хочеться. Крім звісно того, що я просто хочу додому. Хочу у своє ліжко, у свою квартиру, під свою ковдру.

Двері моєї кімнати відчиняються й заходить служниця, та що і вчора. Дівчина чесно кажучи настільки непримітна, що я навіть не впевнена чи дійсно та сама. Сіра сукня, що закриває все тіло, темне волосся заплетене у косу й опущене обличчя в підлогу.

Вона заносить тацю повну різної їжі й ставить на столик.

– Імператор наказав вам поснідати, леді Ліліана. Після цього я мушу зібрати вас у дорогу.

– В Долину Пісків їдуть? – Підскакує Дашка до таці й відриває від гілочки виноградинку та кладе до рота. Ну, може то і не виноградинка зовсім, але дуже схожа.

1 ... 10 11 12 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принцеса для демона, Стефанія Лін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Принцеса для демона, Стефанія Лін"