Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Її ім’я було Татьяна 📚 - Українською

Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

275
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Її ім’я було Татьяна" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 76
Перейти на сторінку:
розвідувальної служби.

Це й дозволило чотирьом сталінським гостям, які приїхали миритися, виконати свою місію.

Вони поговорили зі Сталіним і поїхали.

А Сталін залишився один.

Після цього Сталіна у свідомості більше ніхто не бачив. Охорона занепокоїлася лише перед обідом наступного дня: Сталін не вийшов на сніданок і до обіду не виходить. Здійняли тривогу. Ті самі Берія, Маленков, Булганін і Хрущов, прибувши на дачу, застали товариша Сталіна без тями. І наказали сплячого Сталіна не турбувати, лікарів не викликати.

За день було оголошено країні і світу, що товариш Сталін хворий. Лише тоді й викликали лікарів.

Зрозуміло, не простих лікарів, а тих, які були потрібні в цій ситуації.

КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ

Якщо ми, хоча б і побіжно, кинемо погляд на два останні століття історії Росії, то з подивом виявимо розмаїття політичних змов.

Павла I задушили у власній спальні срібним офіцерським шарфом. За деякими даними, його вбили важкою табакеркою, замотавши її в рушник і з розмаху приклавшись до імператорського тім’я. Ці подробиці одна одну не виключають. Однак у цьому випадку головне не те, як саме було вбито імператора Павла, а те, що загинув він унаслідок змови.

Якби його не вбили, то історія нашої країни, історія Європи й усього світу була б зовсім іншою. Я не кажу: кращою або гіршою. Я кажу: іншою. Наприклад, якби він залишився живим, не було б уторгнення Бонапарта в Росію. Це, у свою чергу, тягло б за собою безліч наслідків як для Франції, так і для Великобританії, а разом із ними — для всього світу.

Побутує версія, відповідно до якої старший син Павла був ознайомлений з планами змовників, але їм не перешкоджав. Після смерті батька він зійшов на престол і став Олександром I.

Смерть Олександра I оповита легендами й таємницями. У цій смерті досить багато темних моментів. Вона стала сигналом для початку заколоту. Змову готували у середовищі пропащих негідників, згодом названих декабристами. У своєму колі вони промовляли пишні фрази про свободу, рівність і братерство. Але саме так починалася і якобінська диктатура: пишномовні фрази, які вмить змінилися гільйотиною на майдані Згоди і публічним відсіканням тисяч голів.

Те, що планували і задумували так звані декабристи, вело їх на ту саму слизьку доріжку. Першим пунктом їхньої програми було встановлення диктатури, звісно, зі шляхетною метою наведення порядку. Вони вже намітили, хто з них буде диктатором.

Усі вони кінчили б так, як скінчив глава якобінців Робесп’єр. Спочатку Робесп’єр перерізав усіх своїх соратників, потім і сам потрапив в обійми матінки гільйотини. Якби задум декабристів удався, були всі умови, то наша історія була б зовсім інакшою. Проте заколот на Сенатській площі було придушено гарматним вогнем. На це зважився молодший син Олександра, який став Миколою I.

Микола I правив довго, однак помер якось аж надто швидко.

На його місце став Олександр II, на якого змовники вели справжнє полювання. Вони організували вибух навіть у Зимовому палаці. Після кількох замахів Олександра було вбито бомбою на вулиці Петербурга.

На престол зійшов Олександр III, який помер у розквіті сил, ставши жертвою медичного вбивства.

Проти його сина Миколи II було розв’язано повномасштабну терористичну війну. Змовники вбивали міністрів і родичів царя. Ними був звинувачений і убитий Распутін. Сам Микола був скинутий з престолу внаслідок змови в рядах вищої аристократії та генералітету.

Я зовсім не наполягаю на тому, що ми якісь особливі. Достатньо струсити пил зі сторінок історії — і можна побачити картини змови маршалів проти Бонапарта, убивства американських президентів у театрі чи на вулицях міста, бомбу в портфелі під столом Гітлера.

Та що говорити, Перша світова війна, результатом якої був крах трьох потужних імперій Європи, розпочалася з убивства ерцгерцога Фердинанда групою змовників.

Усю історію людства зіткано з політичних убивств і змов. І не слід брати початок від Юлія Цезаря. Копайте глибше.

Проте хтось завзято втовкмачує у наші голови думку, що змов не буває. Проти всіх, хто намагається розплутувати клубки історії, придумана зубодробильна формула: це теорія змови!

Формула ця вимовляється з огидою та презирством: ох, знову ця теорія змови. Нас привчають до думки, що теорія змови — це щось несерйозне, що розслідують змови лише невдахи й шарлатани, а їхні відкриття до вивчення історії жодного стосунку не мають.

Мені в обличчя не раз гидливо казали: «Те, що пишеш, — це теорія змови!».

А я не гордий. Відповідаю: «Так, і в цьому випадку теж — змова!».

Якщо з історії людства вилучити змови, їх не вивчати й не розплутувати, то і самої історії не залишиться.

Розділ 5

1

Увечері 5 березня 1953 року було зібрано спільне засідання пленуму ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, Президії Верховної Ради СРСР.

Засідання планували розпочати о 20.00, але перенесли на 20.40. Тривали інтенсивні закулісні перешіптування, щось кимось вирішувалося в останні хвилини.

Нарешті засідання відкрилося. І тривало рівно 10 хвилин.

Письменник Костянтин Симонов був членом ЦК КПРС. Ось його розповідь:

«У мене було відчуття, що люди, які з’явилися із задньої кімнати, в президії, старі члени Політбюро, вийшли з якимось прихованим, що не було вираженим зовні, але відчувалося у них, відчуттям полегшення. Це якось було відображено на їхніх обличчях... Було таке відчуття, що ось там, у президії, люди звільнилися від чогось, що турбувало їх...»

(Очима людини мого покоління // Прапор. — 1988. — № 3. — С. 107).

Найближчі учні й соратники Сталіна справді звільнилися від важкого тягаря. А заразом звільнили від непомірного тягаря керівництва й товариша Сталіна. Вони оголосили, що з товариша Сталіна знято обов’язки Голови Ради Міністрів СРСР. Головою Ради Міністрів був призначений товариш Маленков.

Зі Сталіна було знято обов’язки одного із секретарів Центрального комітету. А Генеральним секретарем, як ми пам’ятаємо, він уже не був із жовтня 1952 року.

Було затверджено новий склад Президії ЦК КПРС — одинадцять членів (Сталін, Маленков, Берія, Молотов, Ворошилов, Булганін, Хрущов, Каганович, Мікоян, Сабуров, Первухін) і чотири кандидати (Багіров, Мельников, Понамаренко, Шверник).

2

Суть того, що відбувалося полягала ось у чому: ідею Сталіна про розширення складу вищого керівництва Комуністичної партії відкинули. У вищому керівництві буде не двадцять п’ять членів Президії ЦК, як Сталін запропонував у жовтні 1952 року, а лише одинадцять, як і раніше.

І персональний склад майже той самий, включно

1 ... 10 11 12 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Її ім’я було Татьяна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Її ім’я було Татьяна"