Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"

Квітень, 24. З листа О.О. Россету: «Я б хотів отримати повісті Даля, які щойно вийшли, і дві частини “Петербурзьких вершин” Буткова. Взагалі все, що тільки зачепило хоч скількись російську людину та її життя, мені тепер дуже потрібне». Гоголь також повідомляє, що отримав два числа «Современника». Там були надруковані рецензія В.Г. Бєлінського на друге видання «Мертвих душ» (№ 1) та його відгук про «Вибрані місця із листування з друзями» (№ 2).

Квітень, 28. Гоголь поновлює листування з М.Я. Прокоповичем з метою через нього передати лист В.Г. Бєлінському з приводу його відгуків у «Современнике». З листа Гоголя: «Якщо ти думаєш (особливо після прочитання моєї книги), що я змінився чи став не той, що був колись, то скажу тобі, що я все той же і майже те саме люблю, що любив у юності моїй, хоч і не відкривав нікому багатьох сокровенних почуттів; різниця вся в тому, що тепер багато в мені стало простішим (за книгою не суди) і що я більше, ніж будь-коли, люблю старовинні мої зв’язки і колишніх друзів моїх, особливо тих, з котрими з незабутнього Ніжина почалася моя дружба».

Квітень, 30. З листа М.П. Погодіну: «Ми були б тепер дуже потрібні один одному. Допомога брата, необхідна на всякому путі нашого життя, стає ще необхіднішою, коли путь цей — проща».

Травень, 11—18. Гоголь виїздить із Неаполя.

Червень, 10 — липень, 10. Гоголь у В.А. Жуковського у Франкфурті.

Червень, 20. Гоголь через М.Я. Прокоповича надсилає В.Г. Бєлінському лист з приводу статті останнього в «Современнике» про «Вибрані місця із листування з друзями». З листа Гоголя до В.Г. Бєлінського: «Я зовсім не мав на увазі завдати вам прикрощів ні в якому місці моєї книги. Як це вийшло, що на мене розсердилися всі до єдиного в Росії, цього я поки ще не можу сам збагнути. Східні, західні і нейтральні — всім стало прикро».

Червень—липень, початок. Гоголь пише «Доповнення до Розв’язки “Ревізора”».

Червень—липень. Гоголь працює над «Авторською сповіддю».

Липень, 15. В.Г. Бєлінський у Зальцбрунні пише різку відповідь Гоголю, звинувачуючи його в лицемірстві, користолюбстві і закидаючи надмірну увагу до релігійних питань, пов’язаних з майбутнім російського народу.

Липень, кінець місяця — серпень, початок. Гоголь пише лист-відповідь В.Г. Бєлінському, який так і залишився невідправленим.

Серпень, 2. З листа О.П. Толстому: «Ваші відомості про бідну нашу Росію невтішні. Я теж маю багато невтішних: до кровопролиття на Кавказі додалася ще й холера у тих місцях. Та як подумаю, адже нам перш за все треба жити в Богові, а не в Росії. Адже ми знаємо, що без Божої волі нічого не робиться. А воля Божа розумна, воля Божа знає, що нам треба».

Серпень, 10. З листа Гоголя В.Г. Бєлінському: «Бог знає, може у ваших словах є частка правди. Скажу вам тільки, що я отримав біля п’ятдесяти різних листів з приводу моєї книги: жоден з них не схожий на інший; немає двох людей суголосних у думках про один і той самий предмет, що заперечує один, те стверджує другий. …Поки мені здалося тільки те неспростовною істиною, що я не знаю зовсім Росії, що багато змінилося з тих пір, як я в ній не був, що мені треба майже наново дізнаватися все те, що є в ній тепер».

Серпень, 12. З листа П.В. Анненкову: «Здоров’я моє… підупало від цієї нищівної історії з приводу моєї книги. Багато ударів такими були відчутними для всякого роду дражливих струн, що дивуюся сам, як я ще залишився живий…»

Серпень, 24—28. Гоголь відмовляється від наміру друкувати у доповненому вигляді «Вибрані місця із листування з друзями» та «Авторську сповідь» до поїздки в Єрусалим.

Серпень, 28. З листа С.П. Шевирьову: «Що стосується пояснень на мою книгу, то я вирішив справу цю залишити. Поки не з’їжджу в Єрусалим, не робитиму нічого, а перед тим й інші від багато чого отямляться».

Листопад—грудень. Гоголь у Неаполі. Спілкується з С.П. Апраксіною та О.П. Толстим. Шукає супутника в Єрусалим, хоч зізнається у відсутності бажання їхати туди і в тому, що перспектива омріяної подорожі лякає його.

1848

Січень, 10. Гоголь пише В.А. Жуковському з Неаполя лист під назвою «Мистецтво є примирення з життям», який мав намір надрукувати у наступному виданні «Вибраних місць із листування з друзями».

Січень, 12. Цензурний дозвіл першого числа журналу «Современник» за 1848 р. з першою статтею В.Г. Бєлінського «Погляд на російську літературу 1847 року», що містить нарис про натуральну школу. Називаючи Гоголя засновником цієї школи, В.Г. Бєлінський зазначає народність його творчості, оригінальність і самобутність, силу впливу на російську літературу.

З листа М.О. Константиновському: «Мені здається, що в мені й віри немає зовсім; визнаю Христа богочоловіком тільки тому, що так велить мені розум мій, а не віра. …Хочу вірити. І, попри все це, я насмілююсь тепер йти вклонитися Святому Гробу. Цього мало: хочу молитися за всіх і все, що тільки є в російській землі і вітчизні нашій».

Січень, 18. З листа О.А. Іванову: «Що ж до житейських турбот і обставин, то вони тепер у всіх погані, стан у всіх сутужний. Все це спонукає мене не покладатися на те, що буде, і пришвидшити від’їзд мій у Святу Землю. …Я збираюся виїхати днями, — тим більше, що залишатися в Неаполі не зовсім весело. В місті неспокійно; що буде, бозна».

Січень, 22. Гоголь на Мальті.

Січень, 23. Гоголь з Мальти пише А.М. Вієльгорській, що з Неаполя його «вигнали раніше», ніж він збирався, «різні політичні заворушення…»

Січень, 27. Гоголь від’їздить з Мальти. З листа О.П. Толстому: «…я змінив дорогу і їду через Константинополь, бажаючи уникнути двадцятиденного карантину. Погода хмарніє, гримить грім і шумить дощ. Яким-тο буде моє плавання? Чи порятує Бог мене недостойного?»

Лютий, перша половина. Гоголь у супроводі К.М. Базилі, виїхав у Єрусалим.

Лютий, 16. Гоголь у Єрусалимі.

Заувага в записнику Гоголя: «Микола Гоголь — у Св. Граді».

Лютий, 17. З листа матері і сестрам: «Кілька рядків до вас із Єрусалима. Дякуючи Богові, я прибув сюди благополучно. …Пробуду тут недовго і, якщо благословить Бог, то, можливо, в червні чи липні місяці зазирну до вас у Малоросію».

Березень, 18. Гоголь у Бейруті. З листа С.П. Шевирьову: «З