Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Синi етюди 📚 - Українською

Читати книгу - "Синi етюди"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Синi етюди" автора Микола Хвильовий. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 109 110 111 ... 138
Перейти на сторінку:
дозвольте забiгти вперед i одрекомендувати його сiм'ю,- саме ту сiм'ю, що творить "новий комунiстичний побут". Дозвольте помандрувати до вищезгаданого будинку i пошукати вiдповiдної квартири.

Першi дверi-не тi! Другi-не тi! Нарештi число 38, i на вас вiйнуло приємним одеколоном. Та, на жаль, в кiмнатах ви застали тiльки дружину мойого героя - Марфу Галактiонiвну (партiйна кличка - "товаришка Галакта"). Марфа Галактiонiвна теж надзвичайно симпатична женщина i теж цiлком вiдповiдає прогресивним прагненням Iвана Iвановича (до речi, партiйна кличка "Жан"). Вона, наприклад, нiколи не манiкюрить нiгтiв i тiльки в останнiй час (i то зрiдка) трошки манiкюрить… для здоров'я ("для гiгiєни", як говорить товаришка Галактика). Одягається вона дуже просто, хоч i з смаком, i у всякому разi багато дешевше т. зв. непманок. Вона не худа i не гладка, а, просто кажучи, середнього зросту та з деяким нахилом до повноти, її чорне волосся i тепер пiдстрижене, але з таким похвальним розрахунком, щоб на партзiбраннi її можна було назвати товаришкою Галактою, а дома - Марфою Галактiонiвною. Словом, дружина Iвана Iвановича - зразковий тип дружини нового побуту. Правда, вона трохи хитрiша за свого чоловiка, але це питання треба, очевидно, розглядати як момент чисто бiологiчного порядку, що виникає незалежно вiд соцiальних пертурбацiй..

Марфа Галактiонiвна дуже любить читати Ленiна й Маркса. Але iнодi вона сiдає читати Ленiна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тодi, коли в кiмнату влетить такий симпатичний, але зовсiм не пiдпорядкований монументально-реалiстичнiй теорiї весняний вiтерець i почне валяти дурня в її декольте. Але й тодi товаришка Галакта умiє себе тримати в руках: вона в цей час читає тiльки такi романи, як от "Хулiо Хуренiто" з передмовою Н. Бухарiна i "Любов Жанни Ней" - без передмови названого Бухарiна, але зате того ж самого автора, що до його твору писав передмову член ЦК ВКП.

Товаришка Галакта (Марфа Галактiонiвна) народила з Iваном Iвановичем (товариш Жан) сина й доньку. Сина назвали революцiйним iм'ям- Май, а доньку не менш революцiйним - Фiалка. Май уже записався в жовтенята, а Фiалка поки що кандидатка. I

Крiм цих законних членiв сiм'ї є ще, так би мовити, незаконнi, себто не зв'язанi iнтимними родинними зв'язками. Це - мадмуазель Люсi, гувернантка, i Явдоха - радянська куховарка, член мiсцевого харчсмаку. Словом, челядь Iвана Iвановича так вiдноситься до хазяїв, як приблизно 2 до 4. Iншими словами, пропорцiя цiлком законна i у всякому разi нiчого не має спiльного з буржуазними замашками.

Але хто ж цей Iван Iванович? (Мiй герой уже прийшов додому i поставив свою парасольку в соняшну пляму того сонця, що благословляло його важку путь - саме важку, бо щось iз серцем не ладно - своїми мажорними рожево-бiлими промiннями). Хто ж цей Iван Iванович?

Ах, Боже мiй! Хiба ж не ясно? Це на погляд Семена Яковича (про Семена Яковича теж читайте далi), це - зразковий член такої-то колегiї, такого-то тресту. Правда, утримання його складається всього з 250 карбованцiв, але про цю цифру можна говорити в. тому разi, коли не рахувати рiзних дрiбничок, як-от: поверхурочних, добових i того регулярного гонорару, що його вiн добуває вiд мiсцевої преси за не зовсiм некомпiлятивнi статтi. Словом, матерiальний стан мого героя нижче нормального, коли взяти до уваги бюджет нашого сучасного буржуа чи то курс червiнця i особливо той факт, що Iван Iванович людина мало не з вищою освiтою.

Товариш Жан (Iван Iванович) свiй високий лоб i свої роговi окуляри протирає завжди бiлоснiжною хусткою i говорить, так би мовити, баритональним басом.

I Костюм Iван Iванович носить не iз дешевих, бо добре засвоїв вiдповiдну англiйську мудрiсть.

- Я,- каже мiй герой,- не такий багатий, щоб купувати дешевi костюми.

- Розумiється,- каже Марфа Галактiонiвна.- Це тiльки нашi дикуни не додумуються до цього.

- Невже ще не додумались? - дивиться на дружину поверх окулярiв товариш Жан i поправляє жилет на своєму досить-таки надутому, наче незадоволеному, черевi.

Марфа Галактiонiвна не любить вiдповiдати на такi запитання i тому, заплющивши очi, лягає на канапу. Тодi на вiкно сiдає якась птичка (зовсiм як канарейка) i каже: "чирик-чирик". Тодi ж куховарка Явдоха щось наспiвує в кухнi, але наспiвує вона якусь зовсiм незрозумiлу пiсню: з одного боку нiбито мажорну, а з другого - нечебто дражнить ("У народi ходить звiстка, що на все ще буде чистка… Ось, тодi моя рука РСI й партейная КаКа"). I товаришка Галакта думає: "Як дивно! Як незрозумiле, що простий народ i досi чимсь незадоволений i досi нiяк не перейде на справжнiй мажор… Ех, проклятая спадщина царизму!"

Але Iван Iванович знову подивився на дружину поверх окулярiв i, зиркнувши на кухоннi дверi, де порається Явдоха, запитує ледве чутним голосом:

- Ну, Галакточко… А… що там взагалi говорять про мене?

- Себто де говорять?

- Ну… взагалi. Так би мовити, i в партiйних колах, i… взагалi де прийдеться.

Товаришка Галакта дивиться на товариша Жана матернiм поглядом i каже:

- Що ж про тебе можуть говорити?.. Говорять, що ти дуже гарний робiтник i зразковий партiєць.

Iван Iванович протирає руки, йде до радiорупора i нiжно гладить його своєю долонею: вiн цiлком задоволений з цiєї iнформацiї. Головне, щоб не вийшло тих чи iнших непорозумiнь. Хiба вiн не готовий пiти на смерть за свою партiю i за будування соцiалiзму, скажiм? Таким чином, товаришка Галакта зовсiм не даремно прислухається до рiзних розмов, що в них так чи iнакше може фiгурувати його незаплямоване iм'я.

- Галакточко,- каже Iван Iванович, виймаючи з бокової кишенi картку.Здається, завтра вносити на "друга дiтей"?

- Чого ти так поспiшаєш! - каже Марфа Галактiонiвна.- Це вже буде зверхакуратнiсть. Люди iнодi не вносять по п'ять мiсяцiв, а ти не даєш i мiсяцю пройти.

Iван Iванович задоволене посмiхається.

- I прекрасно! - говорить вiн.- Треба бути зразком для iнших i особливо для несвiдомої позапартiйної маси.

- Воно, звичайно, так! - говорить Марфа Галактiонiвна.- Але все-таки образливо, що цього маленького геройства нiколи й нiхто не помiтить i не поставить тобi на плюс.

Мiй герой рiшуче махає своєю бiлоснiжною рукою.

- I не треба! - махає вiн своєю бiлоснiжною рукою.- Боже борони! Я зовсiм не хочу, щоб мої безкорисливi вчинки помiчали плюсами… Саме так i треба нести знам'я комунiзму!

Iван Iванович iде до вiкна, розчиняє його i задумливими очима дивиться в даль. Вiн дивиться туди, де кiнчається город, де починаються тихi поля i м'яко-бiрюзове небо, де прекраснi горизонти тривожать душу тiєю легенькою тривогою, що не запалює тебе бунтом дрiбнобуржуазного

1 ... 109 110 111 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Синi етюди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Синi етюди"