Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Тому що я повинен знати це про тебе, щоб уникнути сюрпризів, — він гладив її спину, від чого Злата погано розуміла зміст і значення всього, що він говорить. Його рука опустилася нижче її талії й зупинилася. Артур зрозумів, що на ній лише його футболка — білизни нема. Його друге питання, про те, чи скінчилися “ті дні”, відпало саме собою.

— Збоїв не було… 30 днів…— тихо мовила вона, і її губи накрив його поцілунок, він підхопив Злату на руки й поніс до спальні.

Артур намагався бути обережним і оминати нижню губу Злати, зосередившись на інших, не менш чутливих і цікавих ділянках її тіла.

Вони обоє дуже скучили. Кожен дотик і цілунок викликав надзвичайно сильні відчуття від такої довгоочікуваної і жаданої обома близькості, повністю позбавляючи здатності помічати щось, крім своєї спраги й бажання розчинитись одне в одному. Обох трясло від надмірних почуттів, що нарешті знайшли вихід через їхні тіла. Тому першого піку вони досягли швидко й майже одночасно…

Вкотре за сьогодні перевівши дух, Злата відкрила очі. Вона лежала зверху на Артурові. Кімнату ще трохи хитало, його рука гладила її спину, і від цих дотиків цілі зграї мурашок розбігались по тілу. Підвелась і сіла, спершись спиною на підставлену ним ногу. Бути вершницею їй сподобалось, хоча досвіду ще бракувало. Артур дивився на неї млосним поглядом, ще важко дихаючи, і, перемістивши руки на її стегна, повільно погладжував їх.

— Нам терміново треба кудись піти, — сказав він, усміхнувшись.

— Навіщо?

— Бо завтра ти не зможеш ходити, — він зняв Злату з себе і, вклавши поруч з собою, навис над нею. — А щоб цього не сталось, мені потрібно від тебе хоч трохи відірватись. Іди в душ, я — після тебе.

Прогулятися вирішили недалеко: в найближчий ТЦ “Квадрат”. Був вже недільний вечір — працювали не всі крамниці. Але Артур таки видивився для Злати пару суконь, які вони купили, потім зазирнули в магазин білизни і, зробивши там декілька придбань, пішли в МакДональдз їсти морозиво.

На них звертали увагу. Точніше, спочатку всі помічали Артура, потім — Злату, і на обличчях людей застигало нерозуміння й подив. Але вони не зважали — вони були захоплені одне одним.

Повертались у квартиру, коли вже сутеніло і, піднімаючись сходами, Артур запропонував переглянути мультфільм “Як приборкати дракона”, котрий вийшов в прокат у березні, та по відгукам тих, хто його дивився, був дуже хорошим і зовсім не дитячим. Злата не заперечувала, але спочатку вона б випила чаю.

Біля вхідних дверей їх очікували знервований Олексій і незадоволена Ліза.

— Добрий вечір, — Артур здивовано оглянув гостей. — А що ви тут робите?

— Привіт, Артуре. Тато привіз мене до тебе, раз ти не привіз до нас Злату, і мало не виніс двері, вирішивши, що ви там зачинились і не відкриваєте, — буркнула Ліза.

— Ти вимкнув телефон! Я тобі дзвонив. Я маю зробити хоч щось, щоб запобігти вчиненню вами гріха, — нервово сказав Олексій.

Артур і Злата перезирнулися: що він сказав би, якби дізнався, що сьогодні він дещо запізнився?

— Заходьте, — сказав Артур, відчинив двері і запустив всіх у квартиру, влаштовувати “розбір польотів” на сходах він не хотів. Присутність Лізи в квартирі не була для нього проблемою, але така активність батька напружувала. Зараз будемо розбиратися...