Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 111 112 113 ... 176
Перейти на сторінку:
Яка щиросерда врочистість на обличчі дядька Тобі, коли він крокував до фортечного валу. Якою гострою насолодою зволожувалися його очі, коли він стояв над працюючим капралом, десять разів перечитуючи йому повідомлення, щоб Трім, боронь Боже, не пробив пролом на дюйм ширшим – або не залишив його на дюйм вужчим. – Але коли барабанний бій сповіщав здачу і капрал допомагав дядькові піднятися на укріплення, йдучи за ним із прапором у руці, щоб поставити його на фортечному валу. – Небо! Земля! Море! – Але який сенс у зверненнях? – з усіх ваших стихій, сухих чи вологих, ніколи не готували ви напою, що так п’янить.

По цій дорозі щастя багато років, без жодної перерви, крім тих випадків, коли по тижню або по десять днів уряд дув західний вітер, який затримував фландрську пошту і завдавав нашим героям на цей термін мук очікування, – але то були все ж муки щасливців, – по цій дорозі, повторюю, дядько Тобі й Трім рухалися багато років, і щороку, а іноді навіть щомісяця, завдяки винахідливості то того, то іншого, вносив до їх операцій яку-небудь нову вигадку або дотепне вдосконалення, застосування якого завжди відкривало для них нові джерела радості.

Кампанію першого року проведено було від початку до кінця за щойно викладеним простим і ясним методом.

Наступного року, після взяття Льєжа і Руремонда дядько Тобі вважав, що має право завести чотири красиві підйомні мости, з яких два були вже точно описані мною в попередніх частинах цього твору.

Наприкінці того ж року дядько завів також пару воріт із опускними ґратами; – ці останні були потім вдосконалені таким чином, що кожний прут ґрат міг опускатись окремо; а взимку того ж року дядько Тобі, замість нової одежі, яку він завжди замовляв до Різдва, пригостив себе красивою вартівнею, поставивши її в кутку лужка, там, де біля основи гласиса влаштовано було невелику еспланаду, на якій дядько тримав із капралом військові наради.

– Вартівня була на випадок дощу.

Усе це наступної весни було тричі вкрито білою фарбою, так що дядько Тобі міг почати кампанію з великим блиском.

Батько часто говорив Йорику, що якби таку річ зробив хто-небудь інший, а не дядько Тобі, всі угледіли б у цьому найвитонченішу сатиру на пишноту і помпу, якими Людовик XІV обставляв свої виступи в похід із самого початку війни, особливо ж того року. – Але це не в характері мого брата Тобі, – додавав батько, – добряк нікого не здатний образити.

Але нумо продовжувати.

Розділ XXІІІ

Я мушу зауважити, що хоча в кампанію першого року часто повторювалося слово місто, – проте ніякого міста всередині фортечного полігону на той час не було; це нововведення з’явилося тільки влітку того року, коли були пофарбовані мости і вартівня, тобто в період третьої кампанії дядька Тобі, – коли після взяття одного за одним Амберга, Бонна, Рейнсберга, Гюї та Лімбурга капралові спало на думку, що говорити про взяття стількох міст, не маючи жодного міста, яке б їх зображувало, – було граничною безглуздістю; тому він запропонував дядькові Тобі завести невелику модель міста, – яку можна було б спорудити з півдюймових планочок і потім пофарбувати й поставити раз і назавжди на фортечному полігоні.

Дядько Тобі відразу оцінив достоїнства цього проекту і відразу з ним погодився, але з додаванням двох чудових удосконалень, якими він пишався майже стільки ж, неначебто був автором самого проекту.

По-перше, їх місто має бути побудоване точно в стилі тих міст, які йому всього вірогідніше належало зображувати: – з ґратчастими вікнами, з високими трикутними фронтонами будинків, які виходять на вулицю, і т. д. і т. д., – як у Генті, Брюгге й інших містах Брабанта і Фландрії.

По-друге, будинки в цьому місті не мають бути скріплені між собою, як пропонував капрал, а кожен із них має бути самостійним, так щоб їх можна було причіпляти і відчіпляти, розташовуючи згідно з планом будь-якого міста. Виконання проекту було розпочато негайно, і дядько Тобі з капралом обмінялися багатьма, дуже багатьма поглядами, сповненими взаємних поздоровлень, коли тесляр сидів за роботою.

– Надії їх блискуче виправдалися наступного літа – місто було в повному розумінні слова. Протей[300] – то був і Ланден, і Треребах, і Сантвлієт, і Друзен, і Гагенау – і Остенде, і Менен, і Ат, і Дендермонд. —

Либонь, ніколи жодне місто, з часу Содому і Гоморри, не грало стільки ролей, як місто дядька Тобі.

На четвертий рік дядько Тобі, вважаючи, що у міста смішний вигляд без церкви, поставив у нім прекрасну церкву з гостроверхою дзвіницею. – Трім був за те, щоб повісити в ній дзвони; – дядько Тобі сказав, що метал краще спожити на відливання гармат.

Це привело до появи в чергову кампанію півдюжини мідних польових гармат, – які розставлено було по три обабіч вартівні дядька Тобі; через короткий час за цим настало подальше збільшення артилерійського парку, – потім іще (як завжди буває в справах, де замішаний коник) – від знарядь півдюймового калібру вони дійшли до ботфортів мого батька.

Наступного року, коли обложено було Лілль і наприкінці якого потрапили в наші руки Гент і Брюгге – дядько Тобі опинився у великій скруті щодо відповідних бойових припасів; – кажу: відповідних, – тому що його важка артилерія не витримала б пороху, на щастя для сімейства Шенді. – Бо газети від початку й до кінця облоги були до того переповнені безперервним вогнем, який підтримувався обложниками, – й уява дядька Тобі була така розпалена його описами, що він неодмінно стер би на порох усю свою нерухомість.

Чогось, значить, бракувало – якогось сурогату, що створював би, особливо в два-три найнапруженіших моменти облоги, ілюзію безперервного вогню, – і це щось заповнив капрал (головна сила якого полягала у винахідливості) за допомогою власної, абсолютно нової системи артилерійського вогню, – а то військові критики довіку докоряли б дядькові Тобі за такий істотний пропуск у його військовому апараті.

Пояснення сказаного не програє, якщо я почну, за своїм звичаєм, трішки здалека.

Розділ XXІV

Разом з двома-трьома іншими дрібничками, незначними самі по собі, але дорогими як пам’ять, – які прислав капралові нещасний його брат, бідолаха Том, разом зі звісткою про своє одруження із вдовою єврея, – були:

шапка монтеро[301] і дві турецькі люльки.

Шапку монтеро я зараз опишу. – Турецькі люльки не містили в собі нічого особливого; їх було зроблено та прикрашено, як звичайно; чубуки мали гнучкі сап’янові, прикрашені витим золотом і оправлені на кінці: один – слоновою кісткою, другий

1 ... 111 112 113 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"