Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця, Ірина Кузьменко"

Мирослава, швидко цмокнувши чоловіка у вуста, відсторонилася й схилилася на спинку сидіння.

Приїхавши додому, Дем’ян взяв доньку на руки. Коли вони зайшли у квартиру, Мирослава втомлено зняла підбори й з полегшенням зітхнула.

— Йди першою у ванну. А я переодягну Зорю, — промовив Дем.

— Дякую, — ставши навшпиньки, поцілувала чоловіка в щоку.

Швидко прийнявши ванну, переодягнулася й, заколовши волосся, зайшла в дитячу кімнату. Дем’ян лежав поряд із Зореславою. Побачивши Міру, піднявся з ліжка й, обійнявши дружину, пішов у ванну.

— Матусю, — сонно промовила Зореслава. — Заспівай колискову. 

Мирослава, гладячи доньку по волоссю, заспівала їй колискову. Дівчинка повільно заплющувала оченята.

Люлі, люлі, люлі,

Налетіли гулі,

Налетіли гулі,

Та й сіли на люлі.

Стали думать і гадать,

Чим дитятко годувать:

Чи кашкою, чи медком,

Чи солодким молочком.

Колисочка не скрипить,

А дитинка спить, спить,

Колисочка люлі-люля,

А дитиночка заснула.

Побачивши Дем’яна, Міра зупинилася й всміхнулася. Він тихенько зайшов і, присівши на ліжко, прошепотів:

— Співай далі.

Вітер в пічці не гуде,

Бо дитинка спать буде,

Пташка в саду не співає,

Бо дитинка спать лягає...

Голубочка не воркує,

Бо дитиночка почує,

Голубочок не воркоче,

Бо дитинка спати хоче...

Котик спить на пічці,

А дитинка —  в колисці,

Пташка —  в саді у кубельці,

А дитинка —  на постельці.

Коник —  в стайні на сінці,

А дитинка —  в колисці,

Песик —  в будці на мотузці,

А дитинка —  на подушці.*

Коли Зореслава міцно заснула, Мирослава й Дем’ян, переглянувшись, тихенько вийшли з дитячої кімнати.

*Українська колискова пісня

Кінець