Читати книгу - "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."

Царівна Будур

22.11.

Міліцейській родині передали посилку з ОАЕ. Я дивилася в них касетний фільм. У фільмі рідні та будинок.

Приватний готель, що належить родичам, які виїхали в 2000 р. після війни. Діти розповіли: кожні два тижні вони одержують подарунки!

Звичайно, коли живеш поряд, дізнаєшся багато того, чого й не хотів би. Починають нападати сумніви.

У новому будинку, як і в старому дворі, повно крадіїв! Під’їзд на ніч ми замикаємо. Але, незважаючи на це, невідомі ходять по поверхах! (Очевидно, залазять через балкони й вікна!) Я взяла цвяхи в родичів нашої квартирної хазяйки. Забила всі двері квартир на нижніх поверхах. Щоб крадії, коли в яку-небудь квартиру залізуть, у під’їзд не змогли вийти. Так я сподівалась. Але мої розрахунки не виправдались. Ці люди не бояться висоти! Вони відвідали наш під’їзд через четвертий поверх! Потягли лічильник! Я відшукаю ще цвяхів (мої закінчились!) і заб’ю всі двері четвертого поверху! «Злодіям — ні!» — таке моє гасло.

Царівна

28.11.

Уже три дні, як мама няньчить дівчинку хазяйки. Крім наданої квартири, Таїса дає 20 р. на день і часто годує мене на ринку!

Стався інцидент із Тонею. Я продала її книжку, але покупку повернули. Довелося забирати гроші назад.

Повз мене йшов хлопець. Зупинився. Відрекомендувався — Іслам. Відразу спробував улаштувати мене на роботу в кафе. Але там хазяйка — подруга Кусум. Мене не взяли. З’явився наступного дня. Веселий! Повідомив, що він одружений, але я йому як сестра. Таке я вже чула кілька разів. Однак приємно. Подарував на талан 50 рублів.

У Козерога вчора вбили друга. Другові 16 років! Він школяр. Убили в рідному під’їзді! Вистрілили, коли він подзвонив у двері. Це тому, що його батько працює в міліції! Козеріг сильно засмучений.

Я в порожнечі. Любити нікого. Сьогодні я втрапила в перестрілку на дорозі. Вистрілили по військовому посту, через мою спину. З поста — відповіли. Я встигла сховатися за дерево.

До чого сумно жити! Ніхто не розуміє мене.

Будур

29.11.

Підірвали фугас. Я випадково не потрапила. Бабахнуло поряд.

Завтра торгувати. Дізналась: дружина міліціонера відвідала наші двори. Назбирала пліток. Зрозуміла: ми знали її близьких, їхні витівки.

Таїса приносить продукти. Мама готує дівчинці й собі.

Убивства щодня! То чеченців випадкових, а то — пересічних російських солдатів. Безглуздо й страшно. Зате ті, з кого треба б спитати, — здорові, живі, все з ними гаразд.

Під час вибуху загинув підліток на зупинці «Електроприлад».

У нас у новому дворі є непоганий сусід, звати — Арбі. Він допомагав бабусі-росіянці з першого поверху вантажити її майно. Зовсім безкорисливо. Бабуся відправила речі рідним, а сама залишилась. Чекатиме на кращі часи, щоб продати вцілілу квартиру. Арбі одружений. І дружина в нього симпатична. Ми набирали воду у водовоза, розговорилися. Чому я не вмію жити?

Царівна Будур

2002

16.01.

Знову дружина міліціонера пліткує. Розповідає чеченцям, ніби бачила, як я ходжу до російських солдатів на пост. А іншим жителям околу вона ж продовжує брехати, що я дружу з чеченськими бандитами. Кого має на увазі? Чи не своїх знайомих? І чому на кінокадрах, які вона сама мені показувала, її найстарший син у військовій формі? На вулицях в ОАЕ! У дворі мати й батько розповідають: «Син навчається».

Але поряд існує багато хорошого. Таїса дала сто рублів (за п’ять днів роботи з її донечкою). Аміна, яка продає чай, подарувала джинси. Їх не схотів носити син першої дружини. Я щаслива!

Наші колишні сусіди-злодії з вулиці Завєти Ільїча йшли повз моє торговельне місце, побачили — мене немає на ринку — і поширили нову брехню про мене, про що мені відразу розповіли найближчі торгаші. Чому за наклеп і обмови в нас у країні не судять? Наклеп подібний до чаклунства.

За одну ніч, при свічці, я перечитала книжку «Майстер і Маргарита». Тому вчора мала якнайприємніше спілкування.

Усім добраніч! Хай не буде обстрілу!

Царівна Будур

18.01.

У момент моєї відсутності на ринку Чорний Принц посварився зі своїм охоронцем. Той був такий злий, що насмілився ногою вдарити хазяїна. Зрозуміло, ніхто з продавців не знає причини. Але люди бачили: вони бились! Інцидент трапився днів сорок тому. Потім, коли сміливий охоронець спокійно йшов проспектом у центрі міста, у нього вистрілили з пістолета! Кулі влучили в ноги! І ці кулі виявились отруєними. Тепер йому загрожує ампутація.

А 14 січня близько 16.00 Чорний Принц і його молодший брат, який виконує роль охоронця, сідали в «БМВ» коло Біржі. Було велике ринкове скупчення людей. Повз те місце саме проходили мої сусіди з торговельного ряду Козеріг і Мадина. Із «шістки», що стояла поряд, вийшли двоє хлопців приблизно по 15–17 років з автоматами. Вони почали стріляти по машині Чорного Принца. У його молодшого брата-охоронця влучило 24 кулі! Він помер на колінах у Козерога, який від страху забився за «БМВ». Мадина знепритомніла — теж біля Козерога. А ті, хто стріляв, спокійно сіли в «шістку» і спокійно поїхали.

У Чорного Принца влучило 7 куль. До лікарні пораненого доправив Козеріг! Чорного Принца зразу відвезли в реанімацію. Тепер, кажуть, його переховують. Мати Чорного Принца й загиблого молодшого сина зробила Козерогові подарунок — срібний перстень!

Нічого до ладу написати не можу. Абсолютно нічого не знаю. Чоловіки біля мене шепотілись. Вони з’ясували номер «шістки», з якої стріляли в брата Чорного Принца! Знову будуть розбірки.

Панує гасло: «Хто сильніший!» Триває беззаконня! Навіщо була війна? Адже злочинність тільки посилилась! Хто винний? Хто правий? Я не суддя. І, на жаль, не слідчий. Але ростили всіх — матері! У більшості загиблих лишаються діти. Це нові сироти моєї батьківщини.

Ще вранці двоє невідомих хлопців підбігли до наших столів. Вони попрохали передати записку Козерогові та його друзям: «Потрібна допомога. Валет підійде. Шок». Знаю, що негарно, але в записку я зазирнула. Ні чорта не зрозуміла. Віддала папірець своїм сусідам-торгівцям, щойно вони з’явилися. Записка справила враження. Вони затрусились від жаху й миттю зникли.

Ми купили сосиски! Уперше за три останні роки! Яке щастя!

Мій кіт Борзик видужав після поранення й гладшає!

Убитого брата Чорного Принца бачу як живого. Йому вже ніхто не нашкодить. Я напишу його ім’я — Салман. Він часто підходив до наших столів. Пригощав