Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

         - У тебе є система антирадіаційного захисту? - запитав я в нього.

- Є, стократне перевищення опромінення переживу, хоч і погано потім буде.- відповів Галон.

         - У вас? - запитав я в Кендри і Зігнарта.

         - Нічого,- відповів, зніяковівши, Зігнарт.

        - Ти ж переживеш опромінення? - запитала в мене Кендра, на що я кивнув їй згоден, тепер із симбіонтами, псионікою і нейромережею я справді без проблем перенесу стократне опромінення. А там усього п'ятикратне перевищення норми було,- Тоді я скопіюю тебе і в твоєму тілі теж переживу.

         - А ти копіюєш лише тіло? У мене є ще органічні симбіонти, які й візьмуть більшу частину шкоди від радіації,- запитав я в дівчини.

           - Та ти непростий,- усміхнулася Кендра,- А без них як у тебе з виживанням?

           - Думаю, переживу, але про всяк випадок я прикрию тебе і професора ще телекінетичним щитом. - відповів я, подумавши.

            - Телекінез і на це здатен? - здивувався Галон, який слухав нашу розмову.

            - Багато хто думає, що телекінез лише фізичними об'єктами може маніпулювати. І правильно думають, це основа, але ж радіація - це теж фізичний об'єкт по суті, треба просто не допустити гамма-випромінювання до тіла, а бета й альфа не такі вже й страшні, але й вони з легкістю втримаються щитом. Мій учитель за допомогою телекінезу міг маніпулювати електрикою,- пригадав я урок Декса і удар струмом від нього. - Щоправда, керувати безпосередньо набагато простіше, ніж телекінезом.

- Що більше дізнаюся про вас, сильних псіонів, то більше розумію, що ви вже не люди, - вимовив Галон.

             - Наче ти в нас людина,- розсміявся я,- Серед нас лише професор Зігнарт повноцінна людина.

              - Я теж не зовсім людина,- відповів, бентежачись, він,- Мій дідусь був представником малої раси з фронтиру. У мене від нього можливість дихати під водою є.

            - Та ви сповнені сюрпризів,- розсміявся я ще голосніше,- Мутант, кіборг, псіон і напівкровка - суперкоманда.

            - Усе, хлопчики, повеселилися й годі, йдемо на вечерю і до роботи, я хочу швидше все зробити й дізнатися те, заради чого я відмовилася від своєї смерті... - вимовила Кендра, одразу змиваючи всю веселість, тут справді було не місце для сміху. 

           Дорогою до їдальні в супроводі одного з Єнулів, що прислуговує особисто Олафу, я з Галоном спілкувався через нейромережу про рятувальну капсулу. Вона була розрахована спеціально для евакуації з корабля та аварійної посадки.

          Звісно, за понад триста років у ній, найімовірніше, не залишилося нічого працездатного, але надія на відновлення все ж таки була, навіть якщо в неї не працюватимуть двигуни, я все одно зможу посадити її. 

         Згідно зі специфікацією, капсула важила близько півтори тонни і розрахована на вісім осіб. Як джерело енергії у неї встановлено три радіоізотопні термоелектричні генератори. 

         Залежно від того, який ізотоп використовувався в основі генераторів, залежить їхня потужність і термін служби. Що більша потужність, то менший термін служби, і навпаки.

      На жаль, у специфікації до капсули не було написано те, ізотопи якого радіоактивного елемента використовувалися як джерело живлення.  Це ми вже зможемо дізнатися, але лише прибувши туди.

      Сподіваюся, що живлення все ще є в капсулі, тоді буде набагато простіше зі спуском. Але в разі чого я можу і зовсім спуститися в кам'яній кулі з повітрям, зміцнивши її своєю здатністю. 

          Так що капсула - цілком навіть комфортно буде для нашого спуску на планету. Але це потім, спочатку необхідно було з'ясувати, що тут взагалі відбувається з кораблем. Може, від нас і було потрібно лише розкрити місток, може, нам і не треба нічого шукати про монстра милосердя.

         Але я, чесно кажучи, сильно сумніваюся в цьому, недарма в нашій компанії опинився професор і Кендра. Головна цінність Кендри була в тому, що вона могла отримати пам'ять померлого,   що своєю чергою надає інформацію про монстра, бо лише жертва бачила монстра.

            - Сподіваюся, вас влаштували покої, виділені для вашого відпочинку? - запитав Олаф у нас за столом. Крім нас і Олафа, тут сиділи ще троє дівчат. Доторкнувшись до свідомості Олафа, я зрозумів, що вони були підсадними і їхнє завдання - спокусити нас. На подив, самі дівчата нічого не мали проти цього, вони, навпаки, були тільки за.

           - Цілком, а де ж доктор? - запитав я в нього, кивнувши на вільне місце.

          - У дружини одного з техніків пологи почалися, гадаю, він уже мав би закінчити, трохи пізніше він має приєднатися.  Ви вже подумали над тим, чим плануєте зайнятися?

           - Так, для початку ми хочемо потрапити в рубку колонізаційного корабля, гадаю, це нам допоможе зрозуміти ситуацію, що відбувається тут, на кораблі.- відповів я, не приховуючи нашої мети.

            - Ви всі починали з цього, але ніхто не домігся мети, за всі роки пройшли трохи більше ніж п'ять метрів, - відповів, посміхнувшись, Олаф, світячись скептицизмом щодо того, що нам щось вдасться... - Але, може, вам пощастить.

            - Всі не ми. - відповів Галон,- Давайте закладемося, скажімо, на раритетний бластер, що нам усе вдасться.

             - Бластер - це дуже цінна річ,- промовив Олаф, зацікавившись, він явно був досить азартною людиною,- А що отримаю я, коли ви здастеся?

             - Ну не знаю,- награно задумався Галон,- Точно, як щодо модулятора, який здатний маніпулювати будь-якими електромагнітними зв'язками?

              - А це взагалі можливо? - скептично запитав Олаф.

              - Звісно,- дістав зі своєї кібернетичної руки якусь коробочку.- Приміром, налаштувавши модулятор правильно, я можу відчинити замок на цій шафі без ключа,- спрямував на шафу коробочку він, і справді, замок на ній клацнув.- Можу зламати будь-яке обладнання, яке містить електроніку, але й це не все. Ви ж знаєте, що міжатомний зв'язок - це теж електромагнітний зв'язок, а тому я можу зробити так, дивіться на ложку,- у цей момент ложка обсипалася металевим пилом.