Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

              - Це неймовірно,- захопився Олаф,- Згоден.

             - Тоді по руках,- хитро усміхнувся Галон.

         І хитра посмішка була неспроста. Той трюк, який він провернув, у теорії був нескладним, але за фактом малореалізований без величезної обчислювальної потужності й потужного джерела енергії.

          Якщо з енергією не все так критично, у модуляторі стояв потужний накопичувач, який заряджався від будь-якого джерела електрики, гадаю, кілька годин поруч із реактором тут, на кораблі, і заряд відновиться. 

          То ось з обчислювальними потужностями все зовсім по-іншому. Для того щоб провернути трюк із ложкою, Галон на час розмови використав усі потужності свого модернізованого мозку.

           А з цією обчислювальною потужністю може посперечатися хіба що штуін класу "Лінкор" сьомого-восьмого покоління.  В Олафа, виріши він повторити такий трюк, піде не менше років сорока, а то й п'ятдесяти на розрахунок усіх необхідних впливів на міжатомні зв'язки, і це якби він використовував усі обчислювальні потужності, доступні йому. 

           Подібні модулятори досить популярні серед дітей, яким подобається щось майструвати. Для того щоб використовувати їх на чомусь серйозному, необхідна велика кількість енергії і просто нереально величезні обчислювальні потужності.

         Але це для найбільш вражаючих впливів на фізичні об'єкти. Але можна використовувати ці модулятори як універсальні пристрої для підключення до мереж будь-якого типу, просканувавши діапазон, у якому працює та чи інша мережа, відносно просто буде до неї підключитися, емулювавши необхідний тип підключення. 

         Причому емулювати можна і дротове підключення. Але для цього всього потрібні все одно нетривіальні обчислювальні потужності.  Те ж саме підключення з емуляцією дротового підключення у мене зайняло б хвилин двадцять, а ось Галон за рахунок своєї величезної обчислювальної потужності може це робити моментально.

         Подібний модулятор, нехай і набагато простіший, був у нас у дитячому будинку.  Наш водій, використовуючи його, займався ремонтом різної техніки, щоб хоч трохи підзаробити. Для обчислень використовував штуін дитячого будинку, нехай той і був слабенький, але можливості звичайної нейромережі перевершував у десятки разів.  

          Ех, щось спогади нахлинули, але ж у дитячому будинку було не так вже й погано, насправді. Наша директорка намагалася з усіх сил, щоб ми нормально жили.  В інших дитячих будинках було набагато гірше.

          Тим часом, поки я віддавався спогадам, Галон уже підкочував до дівчат, яких відправили спокушати нас.  Тож не дивно, що за минулі п'ять хвилин він уже підсів до дівчини і нашіптував їй щось на вушко, а та, як дурепа, сміялася у відповідь на це.

         Кендра на це дивилася як на якусь розвагу, а ось професор, незважаючи на свій вік, пожирав дівчат очима.    пожирав дівчат очима. Доторкнувшись до його ментальної сфери, я зрозумів, що наш дідок той ще ходок.

          І надавав перевагу він, як не дивно, саме молоденьким дівчатам-студенткам. Найдивовижніше було в тому, що він ніколи не мав проблем із тим, щоб спокусити студентку. І адже вони з ним зустрічалися явно не через оцінки, він їм дійсно подобався.  

          - А ось і доктор Жимір,- вимовив Олаф, радіючи тому, що Галон клюнув на дівчат, ну принаймні він так думав,- Хто народився?

          - Хлопчик, два вісімсот, знову недоношений, довелося класти в бокс. Олафе, треба щось робити, востаннє вчасно народили більше десяти років тому.  У нас через раз викидні. Багато жінок не хочуть знову народжувати, боячись знову побачити мертву дитину.

          - Докторе Жимір, ми знаємо про цю ситуацію, ми і так на ваше прохання дозволили вагітним весь час жити серед рослин. Більше ми зробити не можемо, у нас немає можливості. - роздратовано вимовив Олаф.       

            - Я попереджаю, якщо все так продовжиться, то не за горами вимирання, ще одне, максимум два покоління, і всі діти народжуватимуться мертвими, - сказав Жимір - як припечатав.

              - А в нас немає стільки часу. Ще кілька років і киснева фабрика здохне. А без неї такій кількості не вижити. Ти будеш вирішувати те, кому жити? - зірвався Олаф, але швидко опанував себе, - Прошу вибачення, накипіло. Жимір, твої співвітчизники, - представив він нас.

            - Аварка,- скривився доктор.

             - Атаранець,- у відповідь із тим самим виразом скривилася Кендра.

             - А я за народженням мінмітарець, а зараз івеєць. - щоб розрядити обстановку, вимовив я.

            - Зрадив батьківщину,- знову скривився він, тепер уже на мене дивлячись.

            - Як сказати, на мою планету напали архі і зіурги, і я воював, воював з ними, незважаючи на те, що менше ніж за добу всю планетарну оборону знищили. І я брав участь в операції, що призвела до загибелі королеви вулика, яка командувала у вторгненні, - його зневага зачепила мене трохи, - А потім уже на все готовеньке прийшли твої співвітчизники добити й так дезорієнтовані смертю головнокомандувача сили архів і зіургів. 

                - Малюк, війна з архами була понад сто років тому,- презирливо вимовив Жимір,- І мені довелося на ній взяти участь, на відміну від твоїх фантазій, я насправді воював. Та й як би ти, дитино, воював?

                - Жимире, боюся тебе засмутити, але просто зараз триває війна з архами. І наближається вона вже до завершення, і Карстон, родом з якого Фіск, був однією з перших планет, які відбилися від них із величезними мільйонними втратами. Ну і як, думаю, Фіск і сам скаже, він не зовсім простий хлопчик. І є в мене підозри, що вік його організму не відповідає справжньому віку.

             - Ми все почали не з того,- виявив сміливість Зігнарт і вліз у нашу розмову.

            - Професоре, ми самі розберемося,- вимовив я,- Слухай, Жимире, не варто тут із себе щось будувати, так, ти не простий лікар, визнаємо це. Але ось Галон знайшов у своїх базах згадку про тебе, що там було сказано?