Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Грона гніву 📚 - Українською

Читати книгу - "Грона гніву"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Грона гніву" автора Джон Ернст Стейнбек. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 156
Перейти на сторінку:
тіні від полуденного сонця; іноді на порозі намету ввечері, коли жіноцтво миє начиння. Нога м’яко впирається в землю. Твої брови піднімаються й опускаються в такт. А якщо ти загубиш свою гармоніку чи зламаєш — не страшно. За чверть долара купиш таку саму.

Гітара дорожче коштує. Треба як слід цю штуку опанувати. Пальці лівої руки треба намуляти. Великий палець правої руки має так намулятися, щоб аж зроговів. Розчепір ліві пальці, розтягни їх, як павук лапки, щоб тримати тверді пучки на ладах.

Ця коробка мені від батька лишилася. Я ще курдупелем був, коли він мені ноту «до» показав. А коли сам навчився грати незгірше за нього, він майже ніколи за гітару не брався. Бувало, сяде на порозі, слухає і в такт притупує. Перебір візьму — а він насупиться, якщо не так, і супиться, доки не виправлюсь, а потім, як легко піде — одкинеться на одвірок і киває. «Грай,— каже.— Грай, добре». Це хороша коробка. Диви, корпус який потертий. Це тому, що стільки мільйонів пісень на ній награвали — от деревина й витерлася. Колись трісне, як яєчна шкаралупка. Але не латайте її, не торкайтеся навіть, а то втратить тон. Гратиму на ній увечері, а той — отам, у наметі,— на гармоніці. Дуетом добре вийде.

Зі скрипкою важко, тонкий інструмент. Ні ладів, ні вчителів.

Просто послухай цього старого — ось тут поряд один грає,— спробуй перейняти. Не каже, як подвійні ноти брати. Каже, це секрет. Але я піддивився. Ось як він це робить.

Пронизлива, як вітер, скрипка, стрімка, нервова і пронизлива.

Вона в мене не бозна-що. Давай два долари. Один розказував: є скрипки, яким чотириста років, а звук — м’який, ніжний, як віскі. Казав, за них даватимуть п’ятдесят-шістдесят тисяч доларів. Не знаю. Схоже, що бреше. От негідник старий, правда? Що, потанцювати хочете? Зараз смичок наканіфолю. Люди добрі! От вона заголосить! На милю чутно буде.

Увечері тепер грає тріо: губна гармоніка, скрипка й гітара. Награють швидкий танець, під який крутяться пари і притупують ногами в такт мелодії, а товсті лункі струни гітари калатають, як серце, і чуються різкі акорди гармоніки, наче звуки волинки, і пронизливий плач скрипки. Це змушує людей підійти ближче. Вони нічого не можуть із собою вдіяти. Тепер «курячий веремій»[25] — і ноги все притупують, і молодий сухоребрий парубійко робить три швидкі кроки, а руки вільно повисли. Навкруги весь майданчик — у колі, починаються танці, й ноги притупують по голій землі, сильніше бийте, тупайте підборами. Руки обіймають, пари кружляють. Волосся розпатлалося, подих уривається. А тепер повертайте вбік.

Подивіться на цього техасця: довгоногий, на кожному кроці по чотири рази притупує. Ніколи ще не бачили такого танцюриста. Подивіться на його партнерку — індіанку з черокі. Розпашіла вся, а фігури які виробляє. Подивіться, як захекалася, подивіться, як у неї груди здіймаються. Гадаєте, вона втомилася? Гадаєте, виснажилася? Ні, не така вона. А техасець геть розпатланий, чубок на очі падає, рот широко роззявив, не може повітря вхопити, а сам чотири рази на крок притупує і дівчину-черокі тримає.

Скрипка грає, і гітара басить. А музика, який на губній гармоніці грає, аж розчервонівся, упрів. А техасець з дівчиною-черокі зморились, як собаки, але знай собі чечітку відбивають. А старі стоять та в долоні приплескують. Трохи всміхаються, ногами притупують.

Давно вдома... у школі це було. Місяць уповні великий і на захід пливе. А ми — я і він — прогулювалися — туди-сюди. Нічого одне одному не кажемо — в обох подих перехопило. Узагалі ні пари з вуст. А за два кроки — скирта сіна. Просто підійшли туди і лягли. Бачив — отой техасець зі своєю дівчиною шусть у темряву — гадають, ніхто не помітив. О Боже! Як би мені хотілося з тим техасцем піти. Повня вже скоро засяє. Бачила ще, як татусь тої дівчини пішов був за ними, аби перехопити,— та спинився. Він знав. Як осені не зупинити — прийде в’янення у свій час,— так і соку не спинити, коли він у деревах бродить, теж. А повня скоро засяє.

Ще грайте — зіграйте-но баладу «Коли йшов я вулицями Ларедо»[26].

Багаття згасає. Не думайте його знову розпалювати. Повня вже скоро засяє.

За зрошувальним каналом надривав горло проповідник, і несамовито волали люди. І проповідник метався навсібіч, як тигр у клітці, підцвьохуючи слухачів своїм голосом, і люди вторували йому, скиглили, підвивали, лежачи ниць на землі. Він підраховував їх, оцінював, грав на них, а коли вони всі корчилися на землі ницьма, проповідник вихоплював когось нелюдською силою і кричав: «Прийми його, Христе!» І жбурляв кожного у воду. І коли вони всі стояли по пояс у воді, дивлячись на пастиря наляканими очима, він клякнув на березі й молився за вірян; молився, щоб усі чоловіки й жінки могли ницьма плазувати завиваючи. Чоловіки й жінки геть змокріли, вода стікала з них, а одяг обліпив тіла, а парафіяни все дивилися; потім вони поверталися в табір, хлюпаючи водою в черевиках, і у себе в наметах тихо і здивовано говорили:

Ми спасенні, казали вони. Ми над сніг біліші[27]. Ми більше ніколи не грішитимемо.

А діти, перелякані й мокрі, повторювали пошепки:

Ми спасенні. Ми більше ніколи не грішитимемо.

Як я жадаю пізнати всі гріхи, щоб їх учинити.

ігрантський люд невибагливо шукав задоволення по дорозі.

Розділ 24

 суботу вранці пральня була переповнена. Жінки прали сукні — рожеві з лляного прядива й квітчасті бавовняні — і вивішували випране на сонці, розтягуючи матерію, щоб розпрасувати її. Опівдні весь табір оживився, народ пожвавішав. Діти метушились, як у лихоманці, та шуміли більше, ніж зазвичай. Усередині дня їх почали купати, і кожну дитину хапали, приборкували та мили, а шум на дитячому майданчику потроху вщух. До п’ятої години всі діти вже були вимиті, їм суворо наказали не замазуватись, і вони всі гуляли, убрані в накрохмалений чистий одяг, нещасні від такої охайності.

На великому танцювальному майданчику порядкував комітет. Задіювали кожен шматочок електричного дроту. На міському сміттєзвалищі шукали дроти, з кожного ящика з інструментами діставали ізоляційну стрічку. А коли все знайшли, то шматочки зв’язали та натягли над майданчиком, повісивши шийки пляшок замість ізоляторів. Увечері вперше мало бути електричне освітлення. О шостій годині чоловіки повернулися з роботи чи з

1 ... 112 113 114 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Грона гніву», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Грона гніву"