Читати книгу - "Війна Калібана"

Сама Авасарала теж не дивилася, її увага була прикута до облич інших. Поки позаду неї демонструвалися кров і розправа, вона вивчала їх, дізнавалась нове про людей, з якими вона мала справу. Амос, інженер, дивився з розважливістю професійного кілера. Тут ніяких сюрпризів. Голден, Наомі і Алекс спочатку жахнулися, пілот і старпом навіть отримали щось типу шоку. У очах пілота стояли сльози. Голдена навпаки, вкурвило. Його плечі розправились а в очах і в кутиках рота застиг вираз чистісінької люті. Це вже було цікаво. Боббі відкрито рюмсала, повернувшись до стіни, обличчя було меланхолійним, немов на похороні. Похоронна служба. Праксідікі – всі інші кликали його Праксом, був єдиний хто виглядав майже щасливим. Коли наприкінці файлу чудовисько здетонувало, він ляснув у долоні і заскавчав від задоволення.

- Це воно, - мовив він. - Ти, Алексе, був правий. Бачив як воно почало відрощувати більше кінцівок?

Катастрофічна відмова системи обмежень. Це був запобіжник.

- Так, - сказала літня леді, - чуму б вам не повернутися трохи назад. Що було запобіжником?

- Інша форма протомолекули видобула вибуховий пристрій з свого тіла до того як він здетонував. Ви бачите ця… штука – протомолекулярний боєць абощо, - зламав свою програму і я думаю Мерріану про це було відомо. Він не знайшов способу зупинити це, тому що обмеження відмовили.

- Хто така Меріон і який стосунок вона має до цього всього? – запитала Авасарала.

- Вам би не завадило більше слів вжити, бабусю, - прокоментував Амос.

- Дозвольте почати спочатку, - мовив Голден і переповів атаку безбілетної потвори, пошкодження вантажного люку, Праксову ідею як виманити його з корабля і розкласти на атоми вихлопом двигунів.

Крісьєн передала дані енергетичних піків на Венері і Пракс ухопився за них, розповідаючи про вирахування секретної бази на Іо, де виготовляли цих монстрів. У старенької закрутилося в голові.

- І вони туди забрали вашу дитину? – перепитала вона.

- Вони усіх туди забрали, - відповів вчений.

- Чому вони це зробили?

- Тому що діти не мали імунної системи. Тобто їх було простіше переформатовати протомолекулою. В них був відсутній ряд психологічних систем, що боролися б з новими клітинними обмеженнями, тож бійці отримані з них, протягнули б значно довше.

- Йсусе, доку, - не витримав Амос, - вони хотіли Мей обернути на одну з цих довбаних штук?

- Можливо, - скривився Менґ, - я лиш щойно до цього дійшов.

- Але навіщо взагалі це робити? – поцікавився капітан, - в цьому ж немає сенсу?

- Аби продати їх військовим як зброю першого удару, - відповіла Авасарала. – Аби зібрати сили перед… ет!… блядським апокаліпсисом.

- З сего місцє, прошу пана, троха більше - попрохав пілот, піднявши руку, - тово вот-вот прийде апокаліпсис? Шо ми за него знаємо?

- Венера, - відказала старенька.

- Йой. Той апокаліпсис, - Алекс опустив руку, - вірно.

- Солдати, які можуть літати без кораблів, - сказала Наомі, - ви можете вистрелити ними з високим прискоренням на короткий час, а потім вимкнувши двигуни йти по балістичній траєкторії. Як таких помітити?

- Але це не спрацює, - втрутився вчений, - пам’ятаєте? Вони вислизнули з обмежень. А так як вони можуть обмінюватись інформацією, то їм буде все простіше загнати їм нову програму.

В кімнаті запанувала тиша. Пракс виглядав збентежено.

- Вони можуть обмінюватися інформацією? – перепитала Крісьєн.

- Звісно, - відповів Пракс, - погляньте на ваші енергетичні спалахи. Перший стався під час того, як річ воювала Боббі і інших морпіхів на Ґанімеді. Другий – коли інша звільнилась в лабораторії. Третій – коли ми вбили його двигунами. Щоразу коли одне з них атакують, Венера реагує. Вони поєднані мережею. Я б вважав що можна обмінюватись будь-якою критичною інформацією. Наприклад, як позбавлятися обмежень.

- Якщо їх використати проти людей, - сказав Голден, - то їх же не можливо спинити. Вони видеруть бомби-запобіжники і продовжать. Битва не скінчиться.

- Гм. Ні, - не погодився вчений, - це не проблема. Тут також каскад. Протомолекула раз отримала більше свободи і заразом отримала інструмент зняття обмежень, що дає їй нові інструменти аби знищувати нові обмеження і так далі. Первинна програма, чи що там було поглинула нову. Вона повернулася.

Боббі нахилилася уперед, її голова на декілька градусів була нахилена на правий бік. Тихим, але з такою погрозою в голосі, яка була гучніша крику вона мовила:

- Отже якщо вони викинуть цю штуку на Марсі то воно ненадовго стане таким бійцем як перший. А потім повикидають бомби, як зробив ваш. А потім Марс перетвориться на Ерос?

- Ну… гірше аніж Ерос, - визнав Менґ, - будь-яке пристойне місто Марсу має на порядок більшу кількість жителів за Ерос.

В кімнаті знову запала тиша. На моніторі, камера Боббі дивилася в зоряне небо, поки бойові кораблі вбивали один одного на орбіті.

- Мені треба відіслати ряд повідомлень, - озвалася Крісьєн.

 

- Ця напівлюдська штука яку ви зробили? Вона не ваша служка. Ви його не можете контролювати, - казала вона, - Жуль-П’єр Мао продав вам кота в мішку. Я розумію навіщо ви мене відсунули від цього, зробившись йобаним придурком, але зараз про це не будемо. Наразі це не важливо. Просто не натискайте на йобаний гачок. Ви зрозуміли що я сказала? Не натискайте. Ви особисто відповідатимете за найсмертельніший пройоб в історії людства, а я на борту корабля з Джеймсом, їбать його в сраку Голденом, так що козир ще на руках.

Запис склав майже півгодини. Додали відео з камери спостереження «Росінанта» з безбілетником. П’ятнадцятихвилинну лекцію Пракса відкинули після того, як досягши місця про перетворення його дочки на протомолекулярного бійця він почав неконтрольовано рюмсати. Вона приклала максимум зусиль аби переповісти, проте не могла бути впевненою що пригадала усі деталі. Вона вагалась, чи кидати це Жону-Мішелю, проте відкинула намір. Краще тримати все в родині.

 

Вона надіслала повідомлення. А скільки вона знає Еррінрайта, він не відповдає миттєво. Буде година чи дві для оцінки, зважування її слів а потім, коли її довгенько помаринує, він відповість.

Вона сподівається він буди у здоровому глузді, роблячи це. Має бути.

Її треба поспати. В закутках свідомості почала ворушитися втома, гальмуючи її, але коли вона вляглася, покій був так само далекий як і домівка. Як Арджун. Тре’ записати повідомлення для нього, але це лиш принесе