Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 114 115 116 ... 176
Перейти на сторінку:
в усіх були інші справи – як і у дядька Тобі – доки Доля – доки Доля – говорю, позаздривши тому, що його уславлене ім’я перейде в потомство нарівні з іменами Альдрованда й інших, – не зготувала зрадницьки Утрехтського миру.[303]

Повірте мені, милостиві государі, це було найгірше з усіх її справ того року.

Розділ XXXІ

У числі багатьох поганих наслідків Утрехтського миру було те, що він трохи не вселив дядькові Тобі відрази до облог; і хоча згодом смак до них у нього відновився, проте навіть Кале не залишив у серці Марії[304] такого глибокого шраму, як Утрехт в серці дядька Тобі. До кінця свого життя він не міг чути слово Утрехт, хоч би з якого приводу воно вимовлялося, – не міг навіть читати вістей, запозичених із Утрехтської газети, без тяжкого зітхання, начебто серце його розривалося навпіл.

Мій батько, який був великим розгадником мотивів і, отже, людиною, з якою було дуже небезпечно сідати поруч, – бо коли ви сміялися або плакали, він зазвичай знав мотиви вашого сміху або сліз набагато краще, ніж ви самі, – батько завжди в таких випадках утішав дядька Тобі словами, які ясно показували, що, на його думку, в цій справі дядько Тобі найбільше засмучений був втратою свого коника. – Не журись, брате Тобі, – казав він, – Бог дасть, днями у нас знову спалахне війна; а коли вона почнеться, – воюючі держави, хоч як вони старатимуться, не можуть перешкодити нам вступити у гру. – Нехай спробують, дорогий Тобі, – додавав він, – зайняти країну, не зайнявши міст, – або зайняти міста, не піддавши їх облозі.

Дядько Тобі ніколи не приймав прихильно цих непрямих ударів батька по його коникові. – Він вважав їх неблагородними; тим більше що, цілячи в коня, батько зачіпав також і вершника, та до того ж іще по найменш шанованому місцю, яке тільки може зазнати удару; ось чому в таких випадках дядько Тобі завжди клав на стіл свою люльку, щоб захищатися з більшою гарячністю, ніж зазвичай.

Я сказав читачеві два роки тому, що дядько Тобі не був красномовний, і на тій же самій сторінці навів приклад, що спростовував це твердження. – Повторюю сказане і знову наводжу факт, який йому суперечить. – Дядько Тобі не був красномовний, – йому не легко давалися довгі промови, – і він терпіти не міг промов барвистих; але бували випадки, коли потік виходив із берегів і спрямовувався з такою силою по незвичному руслу, що в деяких місцях дядько Тобі щонайменше рівнявся з Тертулліаном[305] – а в інших, на мою думку, нескінченно перевершував його.

Одна з цих апологетичних промов дядька Тобі, виголошена якось увечері перед ним і Йориком, так сподобалася батькові, що він її записав, перш ніж лягти спати.

Мені пощастило її розшукати в паперах батька зі вставками там і тут його власних зауважень, уміщених у квадратні дужки, ось так [], і з написом:

«Виправдання братом Тобі правил і поведінки, яких він тримається, бажаючи продовження війни».

Можу чесно сказати: я перечитав цю апологетичну промову дядька Тобі сто разів і вважаю її зразком майстерного захисту, пройнятого благородним духом рицарства і правилами високої моральності, чому і наводжу її тут слово в слово (з приписками між рядків і всім іншим), так, як я її знайшов.

Розділ XXXІІ

Апологетична промова дядька Тобі

Я знаю, брате Шенді, що професійний військовий, бажаючи війни, як бажав її я, – справляє погане враження в суспільстві – і що, хоч би які були справедливі та чисті його наміри, – нелегко йому буває виправдатися перед людьми, на погляд яких він це робить із егоїстичних міркувань. —

Ось чому, якщо солдат людина розсудлива, яким він може бути без щонайменшого збитку для своєї хоробрості, він, зрозуміло, не обмовиться про своє бажання перед недругами; бо, хоч що б він говорив, недруг йому не повірить. – Він остережеться його висловити навіть перед другом, – аби не принизити себе в його думці. – Але коли серце його переповнене та його заповітні мрії шукають виходу, він прибереже їх для вух брата, який знає його якнайкраще, якому відомі його істинні погляди, схильності й правила честі. Яким був я, сподіваюся, в цьому відношенні, брате Шенді, мені говорити не доводиться, – набагато гіршим, я це знаю, ніж мав бути, – і навіть, можливо, гіршим, ніж сам я думаю. Але хоч який я є, дорогий брате Шенді, ви, вигодуваний тими ж грудьми, що і я, – ви, з яким я виховувався з колиски – і від якого з перших наших дитячих ігор і донині я не втаїв жодного вчинку в моєму житті й навіть, певно, жодного помислу, – хоч який я є, братику, ви не можете не знати мене з усіма моїми вадами, а також з усіма дошкульними місцями, властивими моєму віку, моєму характеру, моїм пристрастям або моєму розумінню.

Скажіть же мені, дорогий брате Шенді, яка з цих вад надає вам право припускати, ніби брат ваш, засудивши Утрехтський мир і жалкуючи, що війна не тривала з належною рішучістю ще деякий час, керувався негідними міркуваннями; – або ж право вважати його бажання воювати бажанням продовжувати побиття своїх ближніх, – бажанням збільшити число рабів і вигнати ще більше родин із мирних жител – просто для власного задоволення? – Скажіть мені, брате Шенді, на якій моїй провині ви засновуєте свою несприятливу думку? – [Їй-богу, милий Тобі, я не знаю за тобою ніякої провини, окрім одного: ти взяв у мене у борг сто фунтів на продовження цих проклятих облог.]

Якщо школярем я не міг чути бій барабана без того, щоб не забилося серце, – хіба це моя провина? – Хіба я насадив у собі цю схильність? – Хіба я забив у душі моїй тривогу, а не Природа?

Коли «Гай граф Ворик»,[306] «Паризм», «Паризмен», «Валентин і Орсон» і «Сім англійських героїв» ходили по руках у нашій школі, – хіба я не купив їх усі на мої кишенькові гроші? Хіба це було користолюбним, братику Шенді? Коли ми читали про облогу Трої, що тривала десять років і вісім місяців, – хоча з тією артилерією, яку ми мали під Намюром, місто можна було взяти за один тиждень, – хіба не був я засмучений загибеллю греків і Трої настільки ж, як і інші наші школярі? Хіба не отримав я трьох ударів ферулою, двох по правій руці і одного по лівій, за те, що обізвав Олену стервом?

1 ... 114 115 116 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"