Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян 📚 - Українською

Читати книгу - "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"

461
0
01.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Руда магія і повна торба пригод" автора Ляна Аракелян. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 114 115 116 ... 190
Перейти на сторінку:

– Кхе-кхе! Молоді люди, ви-таки не одні!

– Його можна спопелити? – не відводячи очей, запитав Герман.

– Марно, – радісно повідомив фамільяр. – Я фенікс у мізерно маленькому тендітному тілі! Відродюся! Відрождуся! Тобто, відроджуся!

– Шкода, – зітхнув Герман, переводячи погляд на клопа, який сидів, склавши лапки, на моєму плечі. Коли тільки встиг перелетіти?

– Мені теж іноді шкода, що його не можна чим-небудь шарахнути.

– Я – голос твоєї сплячої совісті, Руто. Потім сама ж подякуєш...

– Заткнися! – в один голос рявкнули ми з Германом і розсміялися.

Він так і продовжував сидіти навпочіпки й тримати мене за руку, пальці ковзнули долонею, метелики завмерли, очікуючи тріумфального польоту, але йому не судилося відбутися – з ванної вийшла Кхибра. Герман не відсмикнув руку, а лише злегка дряпнув долоню. У цьому незначному жесті, по-моєму, таїлася ціла буря почуттів. І, як мені здавалося, не тільки моїх.

– Руто, будь обережна, підступність таїться в його очах! – продовжував клоп.

Тепер уже ми сміялися втрьох. Гера підійнявся.

– Хочете я Бунта принесу? Вони з твоїм фамільяром мають потоваришувати.

– Давай у почай. Ми завтра з Кхиброю першим грифон-диліжансом летимо в Курчаве до моїх батьків.

– Про всяк випадок візьми сірих птахів. Хоча б пару, – серйозним тоном сказав Герман. – Магоптахи – безумовно. Але хтозна, що може статися? Я бачу, що у вас щодня, наче ярмаркова карусель.

– Дякую, Гере, – щиро сказала я.

– Залиш свою адресу. Про всяк випадок, – випередив моє запитання Герман.

Я на аркуші зошита написала адресу.

– Тримай.

Хлопець склав аркуш і засунув у кишеню.

– Ще побачимося, – зачиняючи двері, сказав він.

Щойно двері зачинилися, голос подав Шафран:

– Ну, ви поцілувалися?

– Я щось пропустила? – щиро здивувалася подруга.

– Ти все пропустила! Треба було трохи довше затриматися у ванній і... – затараторив писклявий порадник.

– Ти мене дістав!..

Я схопила фамільяра за лапи так, щоб він не вирвався, викинула у кватирку і зачинила її.

– Так що у вас було? – тролицю розпирало від цікавості.

– Він тримав мене за руку. І гладив пальцями зап’ястя.

– І все? – голос звучав розчаровано. – Я думала, що ви встигли поцілуватися. Але дивився він на тебе як лепрекон на горщик з золотом. Руто, у тебе прекрасний вибір: два маги.

– Майбутні маги, – поправила я подругу.

– Неважливо. Вони вже себе зарекомендували з хорошого боку. Обидва – стихійники. І кожен по-своєму гарний. Чесно кажучи, я очманіла, коли побачила Германа з розпущеним волоссям. Звикла що він постійно з косою. Щоправда, на мій смак, він трохи кістлявий. Альгін порівняно з ним виграє.

– Давай не будемо, – попросила я Кхибру. – Моє серце заплуталося в трьох магах.

– А третій хто?

– Скріраніель.

– А він теж маг?

– Думаю, так.

Ми обидві важко зітхнули і розсміялися. Тепер можна не боятися, що на нас донесуть комендантці, спасибі Герману. У двері поскреблися.

– Хто там? – голосно запитала я.

– Лік.

– Зараз ми якраз усе й дізнаємося, – прибираючи брудні чашки, сказала Кхибра.

Я відчинила двері. Ельф ховав за спиною руку.

– Що в тебе там?

– Сюрприз!

– Обожнюю сюрпризи! – почувся голос клопа.

– А ти звідки взявся? – грізно зсунула брови я.

Кхибра, усміхаючись, пішла мити посуд.

– Руточка, миленька, гарненька, красивенька, добренька... Ти ж знаєш, який я відданий і люблю тебе. До самих кінчиків вусиків, до кінчиків крилець...

– Досить, підлабузник! – обірвала я потік вихвалянь. – Якщо я ще хоч одне слово від тебе почую – знову викину на вулицю.

– Не треба. Там холодно, у мене навіть вусики замерзли. У тебе ж таке гаряче серце... Хе-хе! – Він зрозумів, що ляпнув зайве, і одразу ж виправився: – І душа широка-преширока, добра-предобра.

– Їж своє яблуко, комахо, і мовчи! Що б ти не почув – мовчи!

– Добре-добре, красуне! Не нервуйся!

Фамільяр спланував на яблуко і виставив вуса.

Лікраніель поклав на стіл торбинку із зацукрованими горішками та ласощами.

– Солодощі з Гаю Волхвів! – я облизнулася. – А в нас брусничний морс і пряники з апельсиновими цукатами.

Кхибра повернулася з Альгіном. Мій настрій зіпсувався. Ні, я, звісно, вдячна йому за те, що врятував від ганебного падіння голяка і повернення зору, але я хотіла поговорити з Ліком про Скріраніеля. Отже, питання можна поки що забути.

1 ... 114 115 116 ... 190
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"