Читати книгу - "Том 11"

там з лікарями. Мама помиляється, єсть і там лікарі не гірші віденських, і теоретики і практики, досить відомі в Європі, хоч, може, менше відомі в Росії. Коли мені там те саме скажуть, що тутешній лікар, то тим краще, я вже напевне знатиму свої перспективи на зиму та й восени вже пе буде того періоду нерішучості і надумування, що завжди так томить і мучить всіх. Літо я все-таки думаю дома провести. Тутешній лікар каже, що літо в Полтавщині не може бути небезпечним для мене при тих умовах, які я йому розказала. Може, в швейцарських горах і кращий клімат (але й там в горах тільки з іюля можна жити слабим), тільки ж приїхати звідти додому на осінь було б необачно, а жити без перериву 17г роки за границею, та ще самій, все-таки дуже тяжко, бо я, мушу признатись, і тепер вже дуже скучаю.

Тільки що був у мене доктор, і я ще раз радилася

з ним про свої подорожі. Він мені не радить їхати у Флоренцію й Рим, бо трудно сподіватись, щоб я могла там не втомитись, а втома може зруйнувати багато з того, що здобуто тут. Отже, не поїду. Може, будуть коли щасливіші часи, тоді поїду в Європу туристкою, а тепер уже буду їздити пацієнткою. В Швейцарії теж рекомендується мені в зайві екскурсії не пускатись. З лікарів-світил мій доктор рекомендував мені prof. Sali233 в Берні (більше практик) і prof. Eichhorst’a 234 в Цюріху (теоретик і практик, рівний Нотнагелю по європейській славі),— про сих обох професорів я і раніше чула. Отож поїду і в Берн, і в Цюріх — два тижні часу буде досить для сеї подорожі. А їхати до Нотнагеля у Відень я не хочу — страшно далеко і втомно, до того ж пускатись на море з Трієста до Одеси і дорожче, ніж з Генуї (я се напевне знаю), і менше інтересно (хоч я і не туристка, та все ж, коли можна вибрати щось інтересніше при інших, рівних умовах, то чом же й не вибрати).

Так я виїжджаю звідси 20(7) мая, перший тиждень буду в Берні, другий тиждень в Цюріху (відкинувши по 12 год[ин] дороги туди і звідти), 3 іюня (20 мая ст. ст.) вернуся в Геную і виїду на море, 4-го (я. ст.) буду в Лі-ворно, 6-го в Неаполі, коли там не застряну на тиждень, то 8-го буду в Палермо, 9-го в Мессіні, 11-го в Катаньї, а звідти вже дев’ять днів їзди до Одеси з остановками в Піреї, в Хіосі і в Смірні (або в Салоніках) і в Константинополі, тільки не знаю ще, на які числа прийдуться ті остановки. Вся подоріж морем займе 17 днів. Коли не задержусь в Неаполі, то буду в Одесі 20 (7) іюня, коли задержусь, то — 27-го (14-го), себто на тиждень пізніше, але не інакше, бо пароходи в Одесу виходять тільки раз на тиждень з усіх названих італьянських портів, а більш як на тиждень я не маю права переривати подорожі при білеті прямому (Генуя — Одеса), та й сама не хочу запізнюватись довіпе. Думаю, як не до 15-го, то до 20 іюня (ст. ст.) бути в Києві, а може, просто в Гадячі, не знаю ще як.

Інакше подорожі розміркувати я не могла, бо раніше ніж через тиждень від сьогодні не можу виїхати в Швейцарію (було б холодно, бо там пізня весна сього року), за тиждень там не справлюся без втоми, а пропустивши один вівторок, мені нема чого являтись в Геную раніш другого вівторка, бо тільки в сей день єсть пароход на Одесу.

Втоми за 17 днів на морі я не боюсь, бо пароход мене чогось не томить (досі так було), та, зрештою, то ж мав бути «лікарство». Те «лікарство» буде стоїти 230 франків (їзда і їда в 2-му класі). З другої половини мая на морі мусить бути добре, а тепер вітер хронічний — може, через

З тижні, нарешті, перевіє і заспокоїться.

Якби ти мені послав хоч одкритки в Берн, в Цюріх і в Неаполь, певне, днів 4—5 ідуть листи у всі ці три городи, то се б для мене дуже багато значило. Пиши просто M-lle Larissa Kossatch poste restante бо я ні в Берні, ні в Цюріху нікого знайомих не маю. З Генуї я напишу дальші дати моїх остановок.

Знаєш, любий папочка, я нікого не маю ні претензії, ні охоти перероблювати, але часом думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід. От через те часом і пишу на такі теми, де вже нічого реально не можна помогти, от просто так, щоб було легше. Ну, а коли від того тяжче кому-небудь, так я мовчатиму надалі. Я себе' ні в чому обиженою не вважаю, і волі моєї ні ти, ні мама не обмежили, я тільки старалась на всякий случ&й виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю, бо я ж не вважаю себе недоступною для всякої моральної критики і ніколи не кажу «ндраву моєму не препятствуй», воно правда, що «натуру тяжко одмі-нити», але можна, не одміняючи, здержувати, коли треба. У всякім разі, я дуже рада, що ти так просто віриш мені і здаєшся на мій розум, який там він вже е; я нічого кращого і бажати не можу. Спасибі тобі за все, і я за все тебе міцно цілую, дуже міцно.

Твоя Леся

218. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ 14 травня 1902 р. Сан-Ремо 44.V

Люба Лідочко!

Се я вже збираюсь виїздити з Сан-Ремо. Думаю виїхати 20.V (значить, поки сей лист до тебе дійде, я вже виїду). Не можу сказати, щоб я радикально вигоїлась,— доктор каже, прийдеться ще зими 80 дві по курортах поблукати, поки здобуду гарантію від слабості легких. Не дуже приємна перспектива, але бувають гірші. Все-таки я звідси ще не зараз додому, а перше буду в Швейцарії, попитаю у тамошніх професорів (Eichhorst і др.) провір-ки діагноза, може, й перспектива проясниться. Пробуду в Швейцарії] тижнів два, заїду по дорозі в Женеву (значить, там буду 21), а потім скілька днів буду в Берні, потім в Цюріху, потім вернусь в Геную і поїду морем в Одесу, се довгий шлях (17 днів на