Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Марсіянин 📚 - Українською

Читати книгу - "Марсіянин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Марсіянин" автора Енді Вір. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 114 115 116 ... 121
Перейти на сторінку:

- Підтверджую. Яке у тебе становище?

- Я на кораблі без приладів керування, - сказав він. - Це все, що я можу вам сказати.

- Як почуваєшся?

- Груди болять. Гадаю, я зламав ребро. Як ви?

- Ми намагаємось дістатись до тебе, - сказала Ллюїс. - При запуску були ускладення.

- Ага, - сказав Уотні, дивлячись крізь діру в кораблі. - Полотно не витримало. Гадаю, воно порвалось скоро після злету.

- Це збігається з тим, що ми бачили протягом запуску.

- Наскільки все погано, капітане? - спитав він.

- Ми змогли виправити зону перехоплення маневровими рушіями Гермеса. Але є проблема з погоном перехоплення.

- Проблема велика?

- 42 метри на секунду.

- Справжнє лайно.



- Агов, принаймні він цілий на цей мент, - сказав Мартінез.

- Беку, - сказала Ллюїс. - Я змінила ставлення до твоєї ідеї. Як сильно ти можеш розігнатись, якщо будеш без троса?

- Даруйте, капітане, - сказав Бек. - Я вже все порахував. Я можу розігнатись найбільше до 25 метрів на секунду. Навіть, якби я міг досягти 42, мені б знадобились ще одні 42, щоб зрівнятись з Гермесом на зворотному шляху.

- Прийнято, - сказала Ллюїс.

- Гей, - сказав Уотні по радіо. - У мене є ідея.

- Ну звісно є, - сказала Ллюїс. - Що у тебе?

- Я міг би знайти щось гостре тут та проколоти рукавицю мого ПЧД скафандра. Я зможу використати струмінь повітря як рушій та полетіти до вас. Упор буде у мене на руці, тому я зможу досить легко ним кермувати.

- Як він додумався до такої срані? - втрутився Мартінез.

- Гм-м-м, - сказала Ллюїс. - Ти зможеш розігнатись до 42 метрів на секунду таким робом?

- Не уявляю, - сказав Уотні.

- Не бачу, як ти керуватимеш, якщо це зробиш, - сказала Ллюїс. - Ти навмання прямуватимеш до перехоплення використовуючи майже некерований вектор упора.

- Я визнаю, що смертельно небезпечно, - сказав Уотні. - Але подивіться на це так: я зможу літати як Залізна людина.

- Ми продовжимо шукати рішення, - сказала Ллюїс.

- Залізна людина, капітане. Залізна людина!

- Будь на зв’язку, - сказала Ллюїс.

Вона нахмурилась.

- Гм-м-м… Може це не погана їдея…

- Ви жартуєте, капітане? - сказав Мартінез. - Це жахлива ідея. Він вилетить у космос…

- Не уся ідея, тільки її частина, - сказала вона. - Використати атмосферу як рушій. Мартінезе, увімкни станцію Фоґеля.

- Гаразд, - сказав Марітнез, друкуючи на клавіатурі. Екран змінився робочою станцією Фоґеля. Він швидко змінив мову з німецької на англійську. - Є. Що вам треба?

- У Фоґеля є програма для розрахунку курсових відхилень, викликаних течами у корпусі, так?

- Так, - сказав Мартінез. - Вона оцінює корегування курсу, потрібних у разі…

- Так, так, - сказала Ллюїс. - Відкрий її. Я хочу знати, що станеться, якщо ми підірвемо ТПШ.

Джогансен та Мартінез перезирнулись.

- Е… Так, капітане, - сказав Мартінез.

- Транспортний повітряний шлюз? - спитала Джогансен. - Ви хочете… відчинити його?

- В кораблі достатньо повітря, - сказала Ллюїс. - Це дасть нам доброго копня.

- Та-ак… - сказав Мартінез, відкриваючи програму. - І це може відірвати ніс корабля.

- А ще все повітря вилетить з корабля, - не втрималась від коментаря Джогансен.

- Ми замкнемо місток та реактор. У всіх інших приміщення можна дозволити утворитись вакууму, але нам не потрібна вибухова декомпресія тут чи біля реактора.

Мартінез ввів початкові дані в програму.

- Гадаю, у нас буде та ж проблема, що й у Уотні, тільки в більшому масштабі. Ми не можемо спрямувати упор.

- Нам і не треба, - сказала Ллюїс. - ТПШ на носі. Втрачуване повітря спрямує вектор упора через наш центр мас. Нам просто треба скеровувати корабель точно протилежно місцю, куди ми хочемо потрапити.

- Гаразд, у мене є числа, - сказав Мартінез. - Витік з ТПШ, при замкнених містку і реактору, прискорить нас до 29 метрів на секунду.

- Ми матимемо відносний погін 13 метрів на секунду після цього, - додала Джогансен.

- Беку, - радіювала Ллюїс. - Ти слухав нас?

- Підтверджую, капітане, - сказав Бек.

- Зможеш впоратись з 13 метрами на секунду?

- Це буде ризиковано, - відповів Бек, - 13 щоб порівнятись з МЗЧ, відтак ще 13 щоб порівнятись з Гермесом. Але це до біса ліпше ніж 42.

- Джогансен, - сказав Ллюїс. - Час до перехоплення?

- 18 хвилин, капітане.

- Ми відчуємо сильний поштовх з тою течею? - спитала Ллюїс у Мартінеза.

1 ... 114 115 116 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марсіянин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Марсіянин"