Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська"

Сніжана не знала, що й відповісти. Їй лестило, що цілитель вважає її здібною. Але вона все ще сильно сумувала за домом, щоб складати якісь плани на своє життя в цьому світі. Вона хоче повернутися у звичне середовище.

Сніжана не стала запевняти Тельмара, що намагатиметься виправдати його віру в неї. Але можливо, у неї все-таки є чим порадувати цілителя. Поки слухала його розповідь, у неї весь час у голові проскакувала шалена думка: а що, як Крапля Захра — це артефакт роду Тельмара? Імовірність не така вже й низька. Є кілька збігів, які можуть виявитися невипадковими.

— Цілителю, як називається ваш рід?

— Навіщо це тобі? — пробурчав Тельмар невдоволено.

О, вже й буркотливість до нього повернулася.

— Треба, — кинула Сніжана загадково коротку фразу.

— Дідрей-л'Захра, — все таки відповів він.

У Сніжани від хвилювання аж руки затремтіли. Вона відвернулася від Тельмара і розстебнула верхні гачки блузи, щоб можна було пробратися за пазуху до потайної кишені бюстьє. Цілитель, звичайно, дивувався, що ж затіяла Сніжана. А вона так поспішала, що навіть пальці погано слухалися. Їй не терпілося якнайшвидше показати йому Краплю. Наче секунди щось вирішують.

Вона, нарешті, спромоглася вхопити артефакт і вийняти назовні. Вклала його в руку Тельмара. На мить їй здалося, що перед нею не сивий чоловік з великим життєвим досвідом, а маленький розгублений хлопчик-горбун. Сирота, який втратив усіх рідних, настраждався від глузувань і принижень. Сам один у величезному непривітному світі. І весь його зв'язок з близькими зосереджений у цій маленькій прикрасі.

Крапля несподівано ожила в його долоні, таємниче заблищала, засвітилася магічним світлом. З очей Тельмара покотилися сльози…