Читати книгу - "Дочка королеви, Наталі Блейк"

Коли я зайшла до дому, все стало звичним. Я наче повернулася в реальний світ, в якому мене чекала Маргарет. Вона подзвонила як раз, коли я почала перевдягатися.

-Привіт, подруго! Як твоя нічка? Така ж запальна як в мене?

-Привіт. Сумніваюсь зі мною був тільки один…

-О боже, о боже … ти що з кимось… потрахалася?

-Можна й так сказати.

-Та ну.. я не вірю. Мені потрібні подробиці. Зустрінемося через годинку?

-Давай десь під вечір, мені треба їхати в офіс, мені подзвонили сказали що мене беруть.

-Ого, в тебе там що за один ніч якісь магічний портал відкрився чи щось таке?

-Ти б бачила де я була в ночі, той хлопець живе .. в будинку дуже схожий на замок.

-Йой, прибережи розповідь на вечір, я хочу знати все.

-А в тебе .. як все пройшло? Класно провела час з тією компанією?

-Все ввечері, дорогенька. Я тобі теж все розкажу.

-На менше я й не розраховую, мушу бігти, до зустрічі!

-Чао.

Я раптом усвідомила, що вдягнула джинси та футболку, а не якісь формальний одяг. Але ж я не їду одразу на роботу, я їду тільки для того, щоб підготувати все для першого робочого дня. «Але ж це нормально, правда?!» подумала я про себе.

Часу обмаль, най буде так. Вмившись та почистивши зуби я була повністю готова. Таксі швидко приїхало, та висадили мене біля головного входу. Я піднялася на потрібний мені поверх, та спитала де шукати міс Лін. Вам прямо та на право, дала відповідь адміністратор, м‘яким втомленим голосом.

Наче це тут. Я постукала.

-Заходьте!

-Добрий день, я прийшла як ви мене просили. Я Анна Ньюмен.

-Привіт! Так, звісно сідай, вибач що все так раптово, на цьому тижні якийсь дурдом відбувається. Але давай про тебе, вітаю тебе з успішним проходження  співбесіди, та вітаю в команді.

-Дуже дякую.

-Я тобі буду ставити питання, це потрібно для того, щоб передати твої дані в бухгалтерію. Не хвилюйся це не надовго. А також, містер Ендрюс сьогодні в нашому офісі, то ж він просив, щоб ти до нього зайшла.

-Добре, так я зайду.

Який жах, я вдягнена взагалі не для зустрічі з СЕО. В мене тиха паніка, піт стікає по спині, наче тут жара, але краплі холодні, наче хтось проводить холодними пальцями по хребцю, шкіра вся вкрилася мурашками.

До того всього, я настільки сильно поспішала, що забула випити знеболювальне, в мене продовжує скручуватися все та ще й болів живіт, і здається що моє тіло зараз перестане тямити що відбувається навколо, я просто скручуся в позі ембріона та впаду тут на підлозі. З останніх сил я намагаюсь триматися, і радію тому коли міс Лін каже що ми закінчили. Я підписала декілька договорів, про нерозголошення, про не співпрацю з конкурентами, та перевірила дані. Все було добре.

-Давайте я вас проведу тепер до кабінету містера Ендрюса.

-Дякую, звичайно.

Міс Лін крокувала впевнено та швидко, я намагалася встигати за нею, не дивлячись на те що вона була на підборах, а в зручному взутті. Ми досить швидко прийшли до потрібного місця. Кабінет вирізнявся від інших, навіть двері були інші. Табличка з ім‘ям висить на дверях та наголошувала золотими літерами що це кабінет власника компанії. Двері були більші за розміром, окремо від усього офісу, але поряд був маленький кабінет, я його не розглядала, тільки побачила стіл невеликий. Табличку було не видно, тому що двері були відкриті.

Міс Лін постукала, відкрила двері та повідомила що я очікую. Вона махнула рукою і я зайшла.

-Я залишу вас, до зустрічі завтра.

-Дякую, до зустрічі.

Я залишилася на одинці з містером Ендрюсом. Тепер мене охоплювала не паніка, але й страх. Від нього віяло незнайомим мені ароматом, але дуже приємним. Аромат був схожий на суміш мускусу, шоколаду, жимолості та нотки дерев‘яного чи лісного аромату. Поєднання було неймовірне, кабін був досить просторим, але не широким, а витягнутим, паралельно стінам було два шкіряних дивани та маленький стіл. Все було вкрито полицями з парового боку, полиці були  забиті книжками, але охайно розкладені. Він показав жестом сісти на диван, поки я очікую. Містер Ендрюс з кимось розмовляв, та сидів за гарним столом, щось записуючи. Я кивнула головою та сіла. Я розглядала полички, намагаючись не піддаватися страху та болю, що зараз танцюють в животі.  Чого я одразу не помітила, так це жалюзі, яки закривали не тільки вікна на зовні, а й суміжну стінку з маленьким кабінетом, можливо там теж було скло. 

-Вибачте, будь ласка, за очікування. Дуже приємно познайомитися з вами в живу.

-Дякую, мені також приємно з вами познайомитися.

Він підвівся з крісла і я побачила його в новому світлі, його костюм був темного кольору, що підкреслювало його сильну шию та риси його обличчя. Сорочка обтягувала, не приховуючи сексуальність, але даючи волю фантазії. Мої очі бігали по його статурі та тілу, як тільки він відійшов від робочого місця, я навіть не помітила як розімкнула губи. Він сів напроти мене, і ми знаходилися на відстані витягнутої руки. Я могла роздивитися його щетину, яка вкривала підборіддя та трохи шию, а також його довгі вії які давали його погляду важкості.

-З вами все добре?

-Так.. вибачте.

Він відкрив свій записник, та щось записав. 
- Хочу трошки ввести вас в курс справи. Та розказати що вам буде потрібно підготувати.

Він говорив чітко, спокійно та наче наказував, але не в поганому сенсі слова.

-Ви будете працювати в сусідньому офісі, ви його вже напевно бачили.

-Так, я проходила повз.

-Чудово, з вами буде працювати моя асистентка, за сусіднім столом.

-Добре.

-Через місяць в нас буде досить велика подія, думаю ви знаєте про неї. Це осіння виставка видавництв, де ми запрошуємо нових авторів до співпраці, та анонсуємо, що ми випустили, або що плануємо випускати. Поки в деталі не буду занурюватися не будемо. Нам необхідно до того часу підготувати 5 авторів. Звучить наче легко, але насправді, це не легко. Вам необхідно буде обрати фрагмент з їхніх творів, та репетувати презентацію з ними. Це має бути фрагмент не більше ніж сторінка, але такий після якого б ви захотіли перечитати всі книги автора. Я вам дам сьогодні всі необхідні матеріали, можете починати вивчати. Чи є у вас запитання?